Tamara Tamara

Профіль української філології

Tamara — Sun, 22 Nov 2015 18:10:03 GMT

Соціально-психологічна трагічна драма "Украдене щастя"

Мої п’єси – то мій смуток.

І.Франко

Серед усіх п'єс Франка найвидатнішою є соціально-психологічна трагічна драма з сільського життя. У ній показано глибоку правду про гірку долю людей галицького села 70-х pp. ХІХст., поставлено питання про суспільно-політичні причини страждання народу.

Ідея протесту проти соціальної несправедливості становить громадянський пафос драми. Для художнього втілення проблематики драматург скористався невичерпним джерелом українських народних пісень.

У «Пісні про шандаря» Франко відчув велику людську драму, породжену ненормальними умовами суспільного життя. Вона й стала для нього одним із творчих стимулів до написання «Украденого щастя».

Насправді ж пісня — не основа драми. Вона лише підказала драматургові тему, тобто те, про що слід написати твір. Пісня й зацікавила Франка предметом художнього зображення і постановкою певних ідейно-естетичних проблем. Вона стала одним із джерел до творчих шукань письменника — хто ж винен у людському горі.

Сюжет пісні не був для Франка-драматурга самоціллю, а художнім засобом, щоб розкрити вже осмислений митцем клубок взаємозв'язків і суперечностей в суспільстві.

...В образі Миколи Задорожного Франко змалював галицького селянина-трудівника у типових побутових і суспільно-правових обставинах тодішньої дійсності. З розвитком подій Задорожний закономірно виходить на передній план, набуває глибокого соціального узагальнення. Усвідомлюючи свою правоту, Задорожний кінець кінцем вступає у нерівну боротьбу зі своїм мучителем-жандармом. В усіх перипетіях драми, особливо в четвертій дії, показано складний психологічний процес, зміну в настроях, психології Миколи Задорожного. Франко підкреслив у своєму герої зростання свідомості й людської гідності.

Ідейно-естетична суть образу бідняка Миколи Задорожного виявляється в тому, що він одважився підняти караючу руку на жандарма-напасника, який розбив його родинне життя. Образ Задорожного уособлює потенціальні можливості народу, здатного на протест проти соціальної несправедливості. Вчинок Миколи набуває політичного значення. На жаль, у деяких оцінках критиками літературного образу Миколи трапляються і неправильні думки.

Інший, не менш складний образ у драмі — Анна. Прямодушна і чесна, людина твердих моральних принципів, Анна лише після тяжкої внутрішньої боротьби насмілилась самій собі признатись, що жандарм Михайло для неї все. Обстоюючи право на щастя й любов, вона своєю поведінкою кинула виклик суспільству. Але, засліплена спалахом дівочих почуттів, Анна не зважила, що Михайло — це вже не той прямодушний сільський парубок, яким він був колись. У цьому її трагічна помилка, життєва безвихідь. Доля Анни уособлює безталання українського дореволюційного жіноцтва, його прагнення вирватися з соціальної і родинної неволі.

Драматичний образ Анни — один із найяскравіших образів жінок-селянок в українській класичній літературі. Він втілює чарівні риси національного українського жіночого характеру: душевне багатство, розум, вольовитість, чесність, щирість, глибоку поетичність. Споріднений з прогресивною традицією в українській літературі, самобутній художній тип Анни Задорожної певною мірою виражає естетичний ідеал письменника.

Складний також і суперечливий образ жандарма. Сумна досценічна історія змальовує селянського сина Михайла Гурмана жертвою шахрайських дій багачів і сільської адміністрації. Кривда, заподіяна йому в минулому, а особливо деморалізуючий вплив військової казарми та безкарної жандармської служби, зробили з нього жорстоку і немилосердну людину. Гурман став не тільки пропащою силою для свого народу, а жандармом, знаряддям гнобительського ладу. А це — ще жахливіше. Озлоблений, він поставив собі за мету будь-що-будь «відкрасти» колись у нього украдене щастя. Нечесним способом він усуває з дороги Миколу, весь час знущається з нього, зневажливо і брутально ставиться до всіх людей, часто немилосердний навіть у відносинах з Анною. Він топче в болото її жіночу честь. Його аморальні, насильницькі вчинки викликають у селян страх і обурення. Тільки помираючи, він виявляє людські почуття — бере на себе вину за свою смерть.

Складна психологічна суперечність образу жандарма, підкреслюємо — жандарма, а не Михайла Гурмана, зумовила у театральній критиці й протилежні погляди.

Деякі критики, наголошуючи на досценічній біографії жандарма, теж припускають помилку, коли тлумачать постать жандарма як жертву обставин,чорних задумів злих людей; що, мовляв, і в жандарма було украдене щастя. Але ж Михайло виступає у драмі не як жертва «злих людей». Це ж читач (і глядач) знає, бо бачить, що не жандарма переслідують, а жандарм переслідує невинного Миколу. Пафос драматичної дії «Украденого щастя» полягає в гострому зіткненні протилежних характерів, з якого й народжується ідея твору. Образи драми «Украдене щастя» діють за логікою своїх характерів і обставин, чого кінець кінцем не заперечують і автори статей, в яких пишуть про жандарма як про «жертву».

Ми вважаємо, що текст твору всіх трьох списків драми не дає підстав виправдовувати брутальних дій жандарма. Спостерігаючи тогочасну дійсність, Франко й розповів у творі про негативний вплив цісарсько-королівської влади, як і всього капіталістичного ладу, на селянського хлопця. Головне, що драматург показує його в різних ситуаціях соціальним покручем,перевертнем, лихі вчинки й мораль якого згубні для народу.

«Украдене щастя» стоїть в одному ряду з драматичними творами М. Кропивницького «Титарівна» (за Т. Шевченком, 1890—1902 pp.) і «Замулені

джерела» (1895 p.), твором І. Карпенка-Карого «Сава Чалий» (1899 p.), що викривали антинародну суть вчинків морально ницих людей, навіть коли вони були вихідцями із середовища народу.

Ніхто з героїв драми не вийшов із боротьби щасливим. Але трагедія, що відбулася в хаті Задорожних, зумовила глибоку зміну характерів героїв. Вона вразила всіх селян, змусила їх замислитись над питанням: «Хто тому винен?»

Мотив про здобуття щастя звучить в усій п'єсі. Втративши надію на нього, Анна у фіналі розпачливо запитує: «Михайле, Михайлику! На кого ти мене покидаєш? Що я без тебе на світі робитиму?» Микола знайшов у собі силу й мужність не тільки заспокоїти Анну, а й звернутися до неї з запитанням: «Анно, ...хіба ти не маєш для кого жити?» Оптимістичний фінал з глибоким філософським підтекстом вказував на необхідність шукати надійних засобів у боротьбі за щастя для всіх. «Метою моїх творів,— писав Франко,— зовсім не буває саме розкриття ненормальностей життя, але поперед усього віднаходження поезії та краси в тім ненормальнім життю, яке складається у людей різних верств, і віднаходження поривів та змагань до поправи того життя». На фольклорно-побутовому матеріалі Франко створив психологічну соціальну драму трагічного змісту.

Модель виховної системи класу

Tamara — Sun, 01 Nov 2015 18:41:00 GMT

Завантажити можна тут: Модель виховної системи класу

Програма національно – патріотичного виховання

Tamara — Sun, 01 Nov 2015 18:36:43 GMT

Завантажити можна тут: Програма національно – патріотичного виховання

Розробки виховних справ

Tamara — Sun, 01 Nov 2015 18:28:53 GMT

Завантажити можна тут: Розробки виховних справ

Опис педагогічного досвіду

Tamara — Sun, 01 Nov 2015 18:24:30 GMT

Опис педагогічного досвіду

з розв’язання педагогічної проблеми

«Національно-патріотичне виховання

як складова частина

становлення громадянина України»

класного керівника

8 – Б классу

Хотинської ЗОШ І – ІІІ ступенів №5

Тамари Василівни Цимбалюк

Важливо, щоб ти був готовий померти

за свою країну;але ще важливіше,

щоб ти був готовий прожити життя заради неї.

Т. Рузвельт

Нині можна констатувати, що за роки незалежності в Україні створено передумови для оновлення змісту й технологій патріотичного виховання, формування гуманістичних цінностей та громадянської позиції підростаючого покоління. В центрі патріотичного виховного процесу постала особистість дитини як найвища цінність.

«Ми тільки починаємо жити, та у нас є свої мрії, цілі, прагнення. Ми хочемо бачити нашу Україну квітучою країною. Заради цього треба жити. Жити так, щоб нашим героям не було соромно дивитися на нас з висоти вічності», - таким є життєве кредо діяльності нашого класу.

Наразі я - класний керівник 8-Б класу. Життя нашого колективу підпорядковане педагогічній проблемі «Національно-патріотичне виховання як складова частина становлення громадянина України». З 2012 року ми з класом працюємо за напрямом патріотичного виховання. Для реалізації цієї мети ми розробили програму виховання національної свідомості «Я – родина - Україна», де врахувано вікові особливості школярів, матеріали рідного краю та можливості школи та міста. Програма розрахована на 5 років: 2012 – 2017 навчальні роки. Форму виховної роботи у 8 – Б класі ми визначили як діяльність класу – козацького рою імені П. Сагайдачного.

Патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами – патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, і особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічної держави, воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання.

Виховання патріота і громадянина — одне з провідних завдань національної освіти, що знайшло своє підтвердження у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності», «Концепції громадянського виховання особистості», «Концепції національно – патріотичного виховання дітей та молоді», де підкреслюється необхідність виховання у підростаючого покоління любові до Батьківщини, формування громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина - патріота України як світоглядного чинника розвитку культурного і творчого потенціалу нашого народу.

Проблема патріотизму, сутності патріотичної свідомості, любові до Батьківщини знайшла своє відображення як у вітчизняній філософській думці (В. Бичко, І. Надольний, Л. Сохань, І. Стогній, О. Забужко, В. Шинкарук та ін.), так і зарубіжній (І. Кант, К. Роджерс, Е. Фромм та ін.) .

Педагогічна наука також не залишалася осторонь цієї проблеми, про що свідчать праці К. Ушинського, Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, А. Макаренка, Я. Корчака, В. Сухомлинського та ін.

Проблемі патріотичного виховання приділялась належна увага і в працях представників української діаспори. Так, В. Янів у роботі «Українська вдача і наш виховний ідеал» наголошував на тому, що виховання у школі має бути в першу чергу патріотичним і державницьким, а не конфесійним, ідеологічним чи конкретним партійно-політичним.

В останні роки з проблеми патріотизму школярів, формування його в учнів загальноосвітньої школи захищено ряд дисертаційних робіт (В. Гуменюк,B. Каюков, В. Кіндрат, В. Коваль, М. Павленко). Актуальним у цьому зв’язку є дослідження В. Каюкова, який теоретично обґрунтував та експериментально апробував оригінальну систему засобів розвитку патріотизму (на героїчних традиціях українського козацтва).

Проблеми патріотичного виховання дітей та молоді в сучасних соціокультурних умовах досліджуються І. Бехом, Т. Гавлітіною, Л. Костенко,Н. Михайличенко, В. Постовим, Ю. Руденком, Г. Сагач, В. Ткаченком, І. Хлистун, К. Чорною та ін. Особливо важливим у цьому зв’язку є запропоноване І. Бехом поняття «моральна задача» як форма суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя та учня, результатом розв’язання якої є здатність вихованця до усвідомленого й добровільного прийняття суспільних цінностей, що сприяє його особистісному розвитку загалом і формуванню патріотизму зокрема.

Основна ідея досвіду

Патріотизм як суспільна та індивідуальна цінність, компонент структури особистості.

Патріотизм – це любов до Батьківщини, свого народу, турбота про його благо, сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею.

На особистісному рівні патріотизм є пріоритетною стійкою характеристикою людини, яка проявляється в її свідомості, моральних ідеалах та цінностях, в реальній поведінці та вчинках. Це звичайний моральний стан життя людини. Він виявляється не лише в незвичайних ситуаціях, а в повсякденному виконанні особистістю своєї роботи, яка приносить користь і людині, і суспільству. Отже, суб’єктом – носієм патріотизму є сама людина. Завдяки її творчій праці, любові, відданості розвивається почуття патріотизму.

Бути патріотом – значить духовно піднятись, усвідомити в Батьківщині безумовну цінність, яка дійсно і об’єктивно їй притаманна, приєднатись до неї розумом і почуттями. В той же час – патріотизм передбачає відкриття всамому собі беззавітної відданості Батьківщині, спроможність безкорисно радіти її успіхам, вдосконалення її, служіння їй, поєднання свої долі з її долею, а не любов до України здалека.

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот - це не той, хто говорить красиві слова про Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально-політичну ситуацію в країні і світі, проте не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, не збирається тікати туди, де краще, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни.

Патріот - це той, хто в сьогоднішніх умовах неправового поля сприяє розбудові демократичної соціальної держави правовими методами. Він не ототожнює Україну, державу з владою, а усвідомлює, що влада має бути лише механізмом, засобом здійснення волі народу.

Мета, завдання, принципи патріотичного виховання

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверену, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, і забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
підвищення престижу військової служби як виду державної служби, а звідси культивування ставлення до солдата як до державного службовця;

визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;
формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;
спонукання зростаючої особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму, фашизму.

У виховній роботі з класом керуюся наступними принципами виховання:

національної спрямованості, який передбачає формування у дітей високого рівня національної свідомості, почуття патріотизму, шанобливого ставлення до історії і культури українського народу;
культуровідповідності, що передбачає формування базової культури особистості, ґрунтованої на морально-духовному досвіді людства;
гуманістичної орієнтації, який передбачає ціннісне ставлення до дитини;
цілісності, що передбачає організацію виховного процесу як системи, його спрямованість на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;
соціальної адекватності, який передбачає приведення у відповідність змісту і засобів виховання соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес;
полікультурності, що передбачає введення дитини у світ української культури як складової загальнолюдської культури;
демократизації, який передбачає утвердження демократичних засад життєдіяльності учнівських колективів, рівноправність суб'єктів навчально-виховного процесу;
наступності і спадкоємності поколінь, який передбачає безперервність виховного процесу від родинного дошкільного до вузівського виховання.

Основними напрямами моєї виховної роботи є:

ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави. Воно виражається у таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, гордість за приналежність до українського народу. У класі були проведені такі заходи: перші уроки-презентації ("Україна - єдина країна", "Я - громадянин України"), акція («Лист пораненому солдату»),зустріч з учасником АТО, конкурс стінгазет («Збережемо мир»), розмова в колі («Що я знаю про символи України»), відео-мандрівка («Країна, в якій я живу»), години спілкування («Річниця гідності України», «День українського козацтва», «Соборна Україна», «Країна - моя Україна»).
ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю, що виявляється у прилученні школярів до пам'яток історії, культури і духовності рідного краю, формуванні мотивації на дотримання традицій, звичаїв, обрядів родини, здатності їх берегти і примножувати. Учні були активними у проведенні Уроків-пам'яті («День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій 1932-1933 років», "Ніхто не забутий, ніщо не забуте", "Герої Крутів"), годин спілкування ("День української писемності і мови", "День збройних сил України", «Міжнародний день рідної мови»), уроків народознавства ("Обряди та звичаї мого краю", "Легенди про рідний край"), бесід («День Європи»).
ціннісне ставлення особистості до сім'ї , родини, людей. Метою є виховання шанобливого ставлення до батьків, сімейних традицій, бажання надати допомогу слабшим і хворим, формування моральних чеснот: чуйності, чесності, справедливості, толерантності, милосердя. Для досягнення поставленої мети учні були залучені до проведення годин спілкування («Здоровий спосіб життя», «Доброта врятує світ»), тренінгу («Шкідливість алкоголю, тютюну, наркотиків»), бесід («Міжнародний день толерантності», «День прав людини»), екскурсії до шкільного музею, зустрічі з учасниками бойових дій на Сході, акцій («Співучасть у долі дитини», «Пам'ять»).
ціннісне ставлення особистості до себе, що полягає у вихованні поваги до себе як унікальної і неповторної особистості, негативного ставлення до шкідливих звичок. Проводились такі виховні заходи: тренінги («Правила поведінки на дорозі», «Пізнай себе»), година спілкування («Знай свої права та поважай права інших»), виставка-презентація («Світ моїх захоплень»), розмови у дружньому колі («На кого я хочу бути схожим», «Дружба - це...»), круглий стіл («Культура поведінки у школі, громадських місцях»), класні збори - обговорення проблем класу, підбиття підсумків навчання, звіт про виконання громадських доручень.
ціннісне ставлення особистості до природи. Виховними досягненнями цього напряму є виховання інтересу до пізнання природи, відповідального ставлення до неї, усвідомлення функцій і значення природи у житті людини. З цією метою проводились такі заходи: виховна година («Природа - людині, людина – природі»), участь у конкурсі осінніх букетів («Барвиста моя Україна»); усний журнал («Рослини - символи України»), екскурсія в природу («Вже брами літа замикає осінь»), акція («Букет замість ялинки»), фотовиставка («Я і природа»).
ціннісне ставлення особистості до праці. Під керівництвом класного керівника учні роблять перші кроки до професійної самовизначеності та трудової діяльності, осмислення соціальної значущості праці, сформованості, працелюбності. Цими кроками є тренінг («Вибір професії»), анкети і виставки-презентації («Світ моїх захоплень»), благодійної акції-ярмарку кулінарних виробів, оформлення класного куточка, трудові операції.
ціннісне ставлення особистості до мистецтва, що виявляться в естетичній ерудиції особистості, сприйнятті довкілля як естетичної цінності, розумінні мистецтва як культурної спадщини та надбання українського народу. Були проведені заходи: уявна екскурсія ("Шевченко і Буковина"), інсценізація народних традицій та обрядів ("День святого Наума"), години спілкування («Книга - джерело інформації», «Про красу зовнішню і внутрішню»), конкурс-презентація («Світ моїх захоплень»).

У своїй роботі керуюсь принципом особистісно орієнтованого виховання. Тому в центрі моделі виховної системи мого класу є особистість учня. Згідна із В.Сухомлинським, який сказав, що людина – це найвища цінність. Я переконана, що будь-яка людина, навіть маленька, заслуговує на повагу і підтримку. Тому використовую у своїй виховній діяльності технологію педагогічної підтримки. При цьому пам’ятаю, що пріоритет у вирішенні проблеми дитини належить самій дитині, а роль педагога полягає у створенні умов для усвідомлення проблеми і пошуку засобів виходу з ситуації.

Однією з найбільш перспективних методик, що сприяють формування в учнів життєвих навичок соціальної активності вважаю проектну виховну технологію. Вона є одним із провідних засобів перетворення школи із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію.

Значну частину позакласних заходів різної тематики організовую за технологією КТД. Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими. При організації виховних заходів враховую принцип «зміни ролей» і залучення всіх учнів до виконання таких організаційних дій, що сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Ступінь гуманізації виховного процесу залежить від того, наскільки класний керівник створює передумови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, прагнення до свободи, відповідальності, творчості. Зрештою метою виховання є самовиховання учнів, тобто спонукання їх до самопізнання, до керування своїм розвитком. Для того, щоб вирішити це завдання, розпочинаю свою роботу із класним колективом з психолого- педагогічної діагностики. Впродовж навчального року здійснюю початкову, коректуючу та узагальнюючу діагностику.

Початкова діагностика пов’язана з плануванням і управлінням виховною роботою. На даному етапі я вивчаю рівень вихованості учнів, рівень розвитку учнівського колективу, рівень психолого-педагогічної культури батьків. При цьому використовую різноманітні діагностичні методики: соціометрію, методику визначення ціннісно-орієнтаційної єдності класу Л.Фрідмана, методику виявлення ступеня розвитку самоврядування в учнівському колективі М.Рожкова, методику визначення рівня вихованості учнів Т.Шамової, тести та анкети для батьків, діагностики творчих здібностей учнів. Результати початкової діагностики враховую при плануванні колективної роботи з класом та індивідуальної роботи з окремими учнями, роботи з батьками. Показники початкової діагностики фіксую у паспорті класу. Крім того, створюю індивідуальні картки розвитку кожного учня, в яких відмічаю зміни в особистісному зростанні дитини, зокрема спрямованість особистості (потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації), рівень навчальних досягнень, культуру поведінки і спілкування, характерологічні особливості (характер, темперамент, воля, пам’ять, звички). Вважаю, що таке вивчення особистості учня, знання відхилень в його розвитку дозволяють вчасно виробити конкретний і обґрунтований план педагогічної діяльності.

Під час самого процесу організації діяльності учнівського колективу здійснюю коректуючу діагностику, відповідно до змін, що відбуваються в розвитку учнів і учнівського колективу. Така діагностика дозволяє мені коректувати роботу і вдосконалювати стиль взаємин з дітьми, результативність виховної роботи. При вивченні особистості і колективу використовую такі загальні методи: анкетування, тести, бесіди, незалежні характеристики, самооцінку, вивчення результатів творчості учнів. Крім того, використовую дієво-поведінкові методи: спостереження, дискусії, диспути, ситуації (природні, штучні), встановлення референтності особистості і колективу.

Результати вивчення обговорюю на батьківських зборах, в індивідуальній бесіді з учнями, колективно з класом, з групою активістів. Все залежить від індивідуальних особливостей учнів, рівня сформованості громадської думки і захищеності особистості в колективі, авторитету активу, взаємостосунків з батьками.

З метою моніторингу виховної діяльності у кінці кожного навчального року проводжу узагальнюючу діагностику. Результати її знову ж заношу у паспорт класу та в індивідуальні картки особистісного розвитку кожного учня. Узагальнююча (підсумкова) діагностика дає головні дані для корекції педагогічного впливу протягом наступного року. Виходячи з аналізу сформованості якостей особистості кожного школяра та рівня згуртованості класного колективу намічаю цілі у своїй виховній роботі. Завжди прагну побачити у кожному учневі, насамперед, кращі якості, опертись на них і вже на цій основі нейтралізувати негативні прояви.

Важливу роль у процесі формування дружного і активного класного колективу вбачаю в організації спільного дозвілля. До різних календарних свят у нашому класі проводяться тематичні розважальні вечірки, причому головними сценаристами і організаторами виступають самі учні. Вже традиційним для нас стали спільні прогулянки вихідного дня, різноманітні екскурсії (у краєзнавчий музей, екологічними стежками рідного краю, історичними місцями Хотинщини, на цікаві підприємства). Вважаю, що у таких неформальних ситуаціях вчитель повинен показати себе не строгим керівником, а швидше старшим другом, який разом з дітьми не боїться стати на ковзани чи пограти у футбол. Як показав мій досвід, авторитет вчителя при цьому аж ніяк не знижується, а навпаки, учні вчаться більше довіряти класному керівнику, починають усвідомлювати себе і вчителя як єдиний дружний колектив.

Значну увагу приділяю індивідуальній роботі з учнями. Можу виділити такі основні напрями цієї роботи :

вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;
вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;
розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу; надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;
профілактична робота з учнями «групи ризику»;
взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;
діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

З метою моніторингу індивідуального зростання кожного учня використовую методи психолого-педагогічної діагностики, вивчаю матеріали медичного та психологічного обстеження учнів, складаю індивідуальні характеристики вихованців, оформляю карти захоплень та інтересів учнів, веду щоденник особистих досягнень учнів. Визначаю разом із вихованцем та його батьками найближчі перспективи розвитку дитини, проводжу індивідуальні консультації та бесіди.

Переконана, якщо батьки, громадськість, школа, зокрема класний керівник, діятимуть злагоджено, співпрацюватимуть з учнями, поважатимуть їхні думки, почуття, то нам вдасться у майбутньому досягти поставленої мети - виховати гармонійно розвинену, духовно багату, самостійно мислячу особистість, справжнього громадянина України. І я буду щаслива, коли з моїх маленьких вихованців виростуть прекрасні люди і професійні фахівці.

Опис виховної системи класу

Tamara — Sun, 01 Nov 2015 18:18:01 GMT

Виховна система діяльності

8 – Б класу – козацького рою

Імені П. Сагайдачного

Хотинської загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів № 5

Класний керівник,

учитель української мови

та літератури

Тамара Василівна Цимбалюк

Ми славу Сагайдачного високу,

Як стяг в майбутнє будемо нести.

І край наш рідний, як зіницю ока

Плекать, леліять, свято берегти

«Справжнім вихователем є лише той, хто пробуджує у дитини дух, що дрімає, і надає їй сили для органічного розвитку» - писав великий педагог П. П. Блонський.

Споконвіку школа вбачала основне своє завдання у формуванні в людини таких вічних моральних категорій як честь, совість, почуття обов'язку і відповідальності. Кожна нація у своєму розвитку відібрала найкраще з досвіду поколінь і уклала вічний підручник, назва якому – народна педагогіка. Частиною народної педагогіки є козацька педагогіка, ідеї, якої знайшли втілення в Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції національно – патріотичного виховання.

У Хотинській ЗОШ №5 найважливішим аспектом роботи є відродження духу козацтва, славної козацької історії та впровадження елементів козацької педагогіки, прищеплення дітям славних козацьких рис, ідеалу вільної і незламної в своїх прагненнях до свободи людини, яка на вітчизняних традиціях громадського і політичного життя розвиває рідну культуру й економіку, будує незалежну державу, свято береже традиційні родинні загальнонаціональні цінності.

З метою патріотичного виховання учнівської молоді на славетних бойових і трудових традиціях українського народу у школі діє дитяча організація «Хотинські козаки», яка стала головним осередком виховання підростаючого покоління.

Працюючи над проблемою «Впровадження інноваційних технологій і творчий підхід у викладанні та вихованні», педагогічний колектив здійснює пошук ефективних нестандартних форм і методів виховання та навчання учнів, які б формували національну самосвідомість, прищеплювали любов до рідного краю, свого народу; забезпечували духовний взаємозв’язок поколінь, виховували повагу до батьків, жінки – матері, культури та історії рідного народу.

У школі діє система виховання юних громадян України на багатогранних козацьких традиціях. Її головним завданням є:

виховувати духовно і фізично міцне молоде покоління нашої держави її захисників;
виховувати підростаюче покоління українського народу на героїчних, національно-державницьких, патріотичних традиціях Українського козацтва;
формувати козака - лицаря, мужнього, з національною свідомістю й самосвідомістю, з високою мораллю громадянина незалежної України в сім'ї, довкіллі, школі, громадському житті;
готувати інтелектуальну, духовну еліту української нації, наукових, культурних, політичних діячів України;
формувати високі лицарські якості, шляхетність духу, моральні чесноти, глибоку людяність, почуття милосердя, бажання діяти в дусі Добра, Істини, Віри, Честі, Любові, Краси.

Аналіз шкільної практики показує, що одвічні поняття «батьківщина», «патріотизм» повинні домінувати у свідомості громадян та у виховному процесі школи, стати могутніми факторами розбудови і утвердження Української держави. З 2012 року ми з класом працюємо за напрямом патріотичного виховання. Для реалізації цієї мети я розробила програму виховання національної свідомості «Я – родина - Україна» (Додаток 1), де врахувала вікові особливості школярів, матеріали рідного краю та можливості школи та міста. Програма розрахована на 5 років: 2012 – 2017 навчальні роки. Форму виховної роботи у 8 – Б класі ми визначили як діяльність класу – козацького рою імені П. Сагайдачного.

Система виховної діяльності класу – рою

Провідна ідея діяльності класу – рою імені П. Сагайдачного полягає у формуванні національної свідомості та найкращих його моральних якостей, високої моралі, сили волі, сили духу, любові до рідної землі, свого народу, здатного забезпечити поступ нації, в створенні умов для розвитку державності на засадах козацької педагогіки.

Система виховної діяльності класу – рою імені П. Сагайдачного ґрунтується на правилах козацького побратимства, за якими живуть учні:

1. Козак — лицар шанує батька свого і матір свою, шанує віру своїх батьків, їх обряди, звичаї, традиції.

2. Козак - лицар шанує і захищає честь і гідність дівчини, жінки, матері, честь і гідність всіх людей.

3. Козак - лицар чистий душею і тілом, зміцнює свій дух і тіло самовихованням, самоосвітою.

4. Козак - лицар мужній і умілий воїн, справжній господар, мудрий державний діяч.

5. Козак - лицар - миротворець, етично й естетично вихована людина.

Мета та основні завдання класу - рою

Мета: сприяння вихованню національно свідомих, інтелектуально, духовно та фізично розвинених громадян України на традиціях українського козацтва, засадах християнської моралі, захисті законних спільних інтересів.

Завдання класу - рою:

виховання в дітей національної, історичної свідомості, громадянської позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину, любові до рідного краю шляхом опанування козацької духовної та культурної спадщини;
виховання в дітей християнської моралі;
залучення дітей до краєзнавчої діяльності, поширення та пропаганда козацьких звичаїв і традицій;
вивчення, охорона і відновлення пам’яток української історії та культури;
залучення дітей до самовдосконалення, занять прикладним туризмом, фізичною культурою.

При організації життєдіяльності класу – рою слід керуємося програмою класу – рою«Джерела рідного краю».

ПРОГРАМА КЛАСУ – РОЮ

«ДЖЕРЕЛА РІДНОГО КРАЮ»

Програма рою «Джерела рідного краю» побудована на пріоритетних напрямках виховної роботи, на головних принципах сучасної української козацької педагогіки.

Мета програми «Джерела рідного краю»: формування вільного громадянина, творчого, активного, здатного вирішувати завдання, які забезпечують поступ нації, розвиток державності; розвиток гармонії Тіла і Духу, Людини і Природи; формування національної свідомості, культури міжетнічних відносин; виховання дбайливого ставлення до природи; розвиток мотивації до праці, прагнення завдяки праці приносити користь своїй Батьківщині.

Програма включає шість основних напрямків: «Джерело духовного світу», «Джерело доброти і милосердя», «Джерело пам’яті народної», «Джерело струн душі народної», «Джерело зеленого світу», «Джерело загартування».

Структура програми«Джерела рідного краю»

Джерело духовного світу

Основна мета: сприяння вихованню віри в себе, формуванню позитивних рис характеру: волі, чесності, самокритичності, альтруїзму, поваги до старших, взаємодопомоги, гідності, принциповості; вихованню громадянської свідомості, активності та відповідальності.

Основні завдання:

формування почуття національної гордості, свідомості, людської гідності; духовних цінностей засобами, які відповідають віковим особливостям;
формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості.

Джерело доброти і милосердя

Основна мета: виховання шанобливого ставлення до старших; бажання творити добро, зберігаючи кращі традиції; шанобливого ставлення до всіх членів своєї родини, поваги до дорослих.

Основні завдання:

допомагати літнім людям, учасникам війни, ветеранам, хворим, інвалідам;
забезпечувати духовний взаємозв’язок поколінь, виховувати повагу до батьків, жінки – матері, культури та історії рідного краю;

Джерело пам'яті народної

Основна мета: вивчати історію краю, села, історію національних обрядів, звичаїв, традицій, історію козацтва.

Основні завдання:

залучення дітей до краєзнавчої діяльності, поширення та пропаганда козацьких звичаїв і традицій;
формування сучасного підростаючого покоління світогляду та ціннісних орієнтацій;
передача національного досвіду, надбань попередніх поколінь;
шанування історичного минулого, складання літопису краю;
глибокий інтерес до пізнання походження своєї родини, її традицій, звичаїв.

Джерело струн душі народної

Основна мета: вивчати невичерпне багатство народної думи, пісні, звичаїв, прикмет, приказки, прислів'їв. Вивчати і продовжувати традиції проведення народних свят.

Основні завдання:

виховання любові до рідної мови і культури, поваги до національних, культурних і духовних цінностей;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій всіх етносів, що населяють Україну;
забезпечення високої художньо-естетичної освіченості особистості; розвиток індивідуальних здібностей і талантів учнів, забезпечення умов для їх реалізації.

Джерело зеленого світу

Основна мета: формування екологічної культури та гармонійних відносин з природою; вивчення лікарських рослин.

Основні завдання:

вивчення стану природного середовища;
прикрашання школи, класу, своєї оселі традиційним озелененням: вербою, калиною, мальвою, чорнобривцями;
формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
проведення екологічних екскурсій та походів рідним краєм;
вивчення народної медицини, її рецептів, поширення цих знань.

Джерело загартування

Основна мета: формувати ставлення до власного здоров’я як до соціальної цінності, загартовуючи себе фізично. Розвивати гармонію Тіла і Духу, Людини і Природи.

Основні завдання:

забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення здоров’я;
формування національної самосвідомості, любові до рідної землі шляхом опанування козацької духовної та культурної спадщини свого народу, бажання працювати для розвитку держави, готовності її захищати.

Реалізація

програми класу - раю «Джерела рідного краю»

Діюча програма допомагає у плануванні виховної роботи з класом, а також охоплює майже всі сфери учнівського життя. У програмі передбачено виховання козака і козачки. Організація шляхів реалізації програми братства «Джерела рідного краю» будується на особистісно орієнтованій основі з урахуванням культурно-освітніх і виховних козацьких традицій: культура тіла, духовна культура, культура предметної діяльності та соціальна культура.

Джерело духовного світу. Під час роботи за цим напрямком у козака і козачки формуються висока мораль, сила волі і сила духу, національна свідомість, любов до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати; зміцнення патріотичних почуттів учнів та забезпечення духовного розвитку. Проведення індивідуальної, групової і масової культурно - освітньої роботи, спрямованої на те, щоб кожен учень член козацького осередку систематично займався самопізнанням, саморегулюванням, розвивав свої здібності й можливості на радість і користь собі, товариству, Україні. Невід’ємною частиною цього поняття є повага до державних символів: «Україна – мій рідний дім», «Україно! Це твої символи»; конкурси – вікторини «Що ти знаєш про Україну?», «Національна символіка України». Нетрадиційні форми виховних годин: подорожі, змагання, вікторини, концерти, зустрічі, диспути, конкурси, ділові ігри, захисти проектів, творчі естафети, політтурніри, прес-конференції, фестивалі, аукціони, ігри-тренінґи, шкільні референдуми, ток-шоу; музичні та інтелектуальні ринги, конкурси, подорожі, КВК створюють умови для всебічного і гармонійного розвитку особистості, виховання громадянської свідомості, активності та відповідальності (самодисципліна, самоконтроль, самооцінка). Зустріч з представником правоохоронних органів: «Виконуй обов’язки, поважай правопорядок і закон», рольова гра: «Правила поведінки в школі, громадських місцях і на вулиці».

Джерело доброти і милосердя. Проведення спільної роботи з ветеранами: уроки пам’яті, тематичні виставки, оглядові екскурсії у краєзнавчому музеї, вечори – зустрічі з ветеранами та інвалідами. Участь в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил та інших поховань захисників Вітчизни. Кожен позакласний захід, кожна зустріч з ветеранами, інвалідами, учасниками бойових дій, людьми похилого віку та відвідування їх на дому, здійснюються учнями з бажанням і залишають глибокий слід в їхніх серцях і свідомості.

Джерело пам'яті народної.В процесі реалізаціїзавдань цього напрямку виховуємо в козаків і козачок родинні цінності, повагу до свого роду, до батьків, жінки – матері, шанобливе ставлення до всіх членів своєї родини. З метою забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, організовуємо спільну діяльність класу, батьків та дітей. Проводимо родинні свята, які стали традиційними: «Рідний тато», «Святе слово мати», «Бабусю рідненька», «Батько і мати – два сонця гарячих», гра – зустріч для дітей та батьків «Ми – козацького роду діти», виставка – зустріч «Таланти наших батьків».

Джерело струн душі народної. Реалізація завдань цього напрямку сприяє розширенню духовного світу козака та козачки. Звичайно, велика увага приділяється вивченню козацьких звичаїв. Попредметно вони осягають елементи козацької культури, в першу чергу на уроках, музики, історії, літератури, мови, образотворчого мистецтва. Так учні мають змогу ближче познайомитись з багатющою спадщиною Українського козацтва, глибше усвідомити його значення для нашої держави, засвоїти козацькі заповіді і кодекс лицарської честі та звитяги, на яких виховувались, цілі покоління лицарів, захисників і творців Української держави.

Використовуються такі форми роботи: подорожі та екскурсії до краєзнавчого музею, до пам’яток бойової та козацької слави українського народу, виставки народної творчості, зустрічі з майстрами села, участь у конкурсах малюнків, свято «Українські звичаї, обряди та традиції», година спілкування «Роль козачки в історії козаччини», конкурс строю, пісні та примовки «Козацький заспів»; збирання прислів’їв і приказок, зустрічі зі старожилами села, району, які пам’ятають народні думи, звичаї, прикмети, вечори – зустрічі з поетами рідного краю. Краса побаченого та почутого, викликає почуття поваги до культурної спадщини нашого народу, гордість за рідну землю, забезпечує зв'язок історії рідного народу з його мовою, культурними та побутовими традиціями.

Джерело зеленого світу.Вивчення природи рідного краю. Проведення міні – походів з метою ознайомлення з цікавими місцями, пов’язаними з історією Хотинщини. Вести спостереження за змінами у природі та отримувати знання про взаємозв’язки в системі «людина – суспільство – природа». Вивчення і збирання лікарських рослин. Участь в екологічних акціях «Посади дерево», «Затишок», у благоустрою території школи, захисті проектів «Збережемо красу Землі для нащадків»; «Природа у небезпеці». Екскурсія «Екологічна стежина по рідному краю».

Джерело загартовування.Постійно і цілеспрямовано працювати над удосконаленням свого фізичного стану, бути членами секцій фізичної культури та спорту. На основі конкретних прикладів з життя козаків виховувати в учнів прагнення розвивати в собі багатирську силу і дух, міцний фізичний гарт, проводити загартування організму: плавання, обливання холодною водою, влітку спання просто неба. Вивчення елементів народної медицини та застосування її на практиці (лікування народними методами кашлю, нежитю, кровотечі, неглибоких ран, укусів змії тощо). Практично відтворювати народні ігри та забави. Проводити в ігровій формі ранки, де знайомити дітей з найкращими народними іграми. Організовувати походи на природу, супроводжувати їх проведенням конкурсів, спортивних змагань «Козацькі забави», «Козацькі ігри», «Козацькі розваги». Готувати себе до переборювання труднощів, опанувати туристичну майстерність.

Діяльність учнів спрямована на складне й багатогранне утворення образу «Я» людини як патріота, пов’язане із самоусвідомленням причетності до нації, рівня сформованості значущих для реалізації власних потреб і потреб української держави в розвитку інтересів, прагнень, знань, умінь та якостей, вивчення історії містаХотина, пісенного фольклору рідного краю, відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, збереження природи Хотинщини, сприяння фізичного розвитку учнів, вивчення історії козацтва.

Для формування справжнього громадянина дуже важливим є включення учнів до життя школи, міста, району через самоврядування, адже тільки так можна навчити їх бути самостійними, активними, відповідальними за свої слова та вчинки. У нашому класі – рої склалася система самоврядування.

Старший братчик, заступник старшого братчика та староста - актив класу - рою. Активу класу – рою підпорядковані сектори. Учні, відповідальні за сектори, організовують відповідну роботу.

Старший братчик є головою учнівського самоврядування класу та представником класу – рою в Раді учнівського самоврядування школи.

Староста класу – рою призначає та перевіряє роботу чергових в класі, складає рапортичку.

Сектор етики, дисципліни і порядку – контролює й забезпечує відвідування занять, після першого уроку подає інформацію про відсутніх в класі.

Сектор суспільно корисних справспрямовує роботу учнів класу – рою на суспільно корисну працю: прибирання території школи, ремонт побутових приладів, приладдя і предметів, необхідних для навчально-виховного процесу; ремонт технічних засобів навчання; ремонт і оправа книг.

Сектор науки освіти та культури - координує і організовує предметні вечори, конкурси, є ініціатором конференцій і диспутів.

Добротворці – організовують допомогу людям похилого віку, ветеранам війни, інвалідам та хворим.

Гласність роботи класу – рою забезпечує редколегія, яка випускає листівки, стінні газети, плакати, бюлетені та оформлює стенди. Головним є редактор, крім нього майстри друку та фотокореспондент.

Спортивно – туристичний сектор – координує і організовує спортивні змагання, естафети, туристичні походи та експедиції по рідному краю.

Родинно – шкільне виховання

Козацькій педагогіці було притаманне родинно - шкільне виховання як вияв глибокої єдності впливу на особистість найважливіших соціально-педагогічних факторів – сім’ї і школи при збереженні пріоритетності у вихованні батьків, родинного оточення. Це, в свою чергу, сприяло зміцненню сім’ї, підвищенню відповідальності батьків перед громадою, державою за виховання своїх дітей і авторитету школи серед учнів, представників громадськості і державних органів. Козацька сім’я відзначалася глибоким демократизмом, рівноправністю чоловіка і жінки, духовними традиціями. Керуючись лицарськими чеснотами, чоловік, як правило, робив поступки дружині в розв’язанні багатьох сімейно – побутових питань, створював їй психологічний комфорт. Це позитивно впливало на виховання дітей. А тому слід забезпечувати цілісність виховання, що вимагає залучення батьків до участі в позаурочних заходах. Ці заходи дають можливість батькам передавати свій життєвий досвід підростаючому поколінню, створюють сприятливі умови для виховання власних, а також всіх учнів класу, згуртовують батьків, зближують вчителів, батьків і учнів, розширюють і збагачують їхнє спілкування.

Основні напрямки роботи з сім’ями:

вивчення сімей учнів: (відвідування сімей учнів, анкетування, написання творів про маму, тата, проведення тестування);
педагогічна просвіта батьків: лекції, конференції, батьківські збори; батьківський всеобуч з метою ознайомлювання їх з новинками педагогічної літератури з проблем родинної та батьківської педагогіки
забезпечення участі батьків у життєдіяльності класу - рою: (свята, вечори, концерти, прогулянки, походи, виставки творчих робіт, допомога в ремонтних роботах та участь в обладнанні кабінету);
педагогічне керівництво діяльністю батьківського комітету класу - рою: вибір батьківського комітету, допомога у плануванні та організації його діяльності, робота з сім’ями, які потребують педагогічної допомоги, встановлення зв’язків з громадськістю;
індивідуальна робота з батьками: індивідуальні бесіди, педагогічні консультації, індивідуальні доручення;
інформування батьків з результатами навчання, виховання і розвитку учнів: тематичні та підсумкові батьківські збори, індивідуальні консультації, перевірка щоденників, складання карт розвитку дітей та таблиць результатів навчальних досягнень.

Результативність та дієвість

системи виховної діяльності класу - рою

Розбудова класу – рою за пріоритетними методами виховного процесу на засадах козацької педагогіки: перспективних дій та проектування, виховання на прикладах історичного минулого, пізнання через побачене забезпечило сформованість особливого фізичного і психічного, духовного та інтелектуального типу громадянина України з високими морально-етичними якостями, почуттям патріотизму, розумінням найвищої цінності – волі й незалежності, фізичної сили, здоров’я людини, а також символу мужності, честі людської і національної гідності.

Те, що в наш класний колектив функціонує як клас – козацький рій, забезпечує:

згуртованість учнів (за принципом козацького побратимства існує рівність у відносинах);
активність (козаки та козачки активно включаються у життєдіяльність школи);
виховання самостійності та відповідальності, формування вмінь та навичок організації своєї роботи, свят, побуту, діяльності органів самоврядування;
усвідомлення себе і свого коріння через дослідження традицій, історії рідного краю,
виховання естетичних смаків та етичних норм (культура, спілкування, поезія, спів, поведінка, постава).

Учні класу –рою стали організаторами та брали активну участь у різних заходах:

конкурси творчого характеру;
створення творчих проектів;
дерево рішень, дискусії;
спортивні змагання «Козацькі розваги», «Козацькі забави», «Козацькі ігри»;
екскурсії, походи, інтелектуальні ігри, брейн-ринги, ток-шоу,
зустрічі за «круглим столом»;
рольові ігри.

Козаки та козачки здатні самореалізуватися через ряд загальношкільних та класних заходів:

учениця класу Скрипник Анна є членом команди «Хотинські козаки», яка у 2015 році стала переможцем обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» (Джура);
Загальношкільна акція «Антисуржик»;
Учнівськанауковаконференція «Мій Шевченко»;
Загальношкільний День здоров’я;
учні класу є переможцями шкільного конкурсу ««Почни з себе, бо ти і є Україна!»;
створення краєзнавчого проекту «Невідома Хотинщина»;
учениці класу Цимбалюк Анастасія та Митківська Іванна є членами шкільного гуртка журналістики та кореспондентами загальношкільної газети «Юнпрес»;
учні класу активно виступають за честь школи в районних спортивних змаганнях, беруть участь у благодійних акціях.

Переконана, що така виховна система класу є справді ефективною та соціально важливою. Нехай поки що на рівні міста, школи чи класу, але вона ДІЄ! Надзвичайно важливо, що учні не бояться говорити про свої патріотичні погляди, вільно висловлюють власні думки на папері. Та найголовнішим є те, що діти відчувають і постійно переконуються у тому, що Україна потребує кожного з нас, ми потрібні своїй державі та народові. Бо саме їм, юним, будувати майбутнє України!

Особисто для мене як педагога, громадянина класного керівника та просто людини організація діяльності класу – козацького рою стала великим кроком вперед.

Я проти скарг, я за мистецтво маленьких кроків. Щасливе суспільство складається зі щасливих людей, об’єднаних спільною метою – ТВОРИТИ – кожен у власній царині.

Усвідомлюю, що і переді мною, і перед ними, юними і творчими, попереду багато перешкод і труднощів. Але перші кроки вже зроблено, а дорогу подолає той, хто йде!

А ще, якщо Ви запитаєте;

Як можна зробити неможливе?

Я відповім:

З натхненням!..

Опис досвіду роботи класного керівника

Tamara — Sat, 31 Oct 2015 18:48:31 GMT

Переглянути можна тут: Опис досвіду роботи класного керівника. Презентація

Зі святом, наші захисники!

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 20:34:06 GMT

Обдарованість

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 20:03:55 GMT

Дива творять талановитi руки

Казкова жар-птиця, кавове дерево, променисті соняшники – навіть не віриться, що ці дива створили маленькі вправні пальчики зовсім юної майстрині – шестикласниці Ангеліни Тригубенко. Для дівчинки ручна робота - справжнє усвідомлене захоплення, стиль її життя. Створюючи сувеніри, бісерні прикраси, квіткові композиції, картини, панно, вона висловлює власне оригінальне бачення навколишнього світу. Як і кожна творча людина, Ангеліна вміє бачити прекрасне навіть у буденних речах. Дива навколо, треба тільки вірити у них, – переконує вона.

Ангеліна – учениця Хотинської ЗОШ №5. Дівчинка гарно навчається, має багато друзів, любить читати книжки, слухати музику, дивитись фільми. Але рукоділля - це її найголовніше захоплення. Саме тут працює моя душа, фантазія і руки, - охоче ділиться юна майстриня. Їй подобається виготовляти різні сувеніри і подарунки для рідних та друзів.

Маленька рукодільниця вже опанувала прийоми плетіння бісеру, різні техніки аплікації, перехресне, паралельне плетіння, низання. Дівчинка працює з різними матеріалами, однак, найулюбленіші - це джутова нитка і кавові зерна. Саме з них виготовляє цілі тематичні експозиції, картини, в яких поєднує різні техніки та матеріали.

На нові вироби мене надихає природа або чиясь гарна робота. Сюжети часто підказує саме життя, іноді нові ідеї шукаю в журналах та Інтернеті. Багато підказує і допомагає мама Ольга Іванівна. Вона також робить вироби із джутового шнура, плете шпицями, шиє. Переконана, щоб розвиватись, потрібно вчитися на роботах інших майстрів, але робити щось своє, - розповідає Ангеліна.

Дівчинці дуже подобається сам процес роботи. Ручна робота заспокоює та надихає, допомагає зосередитись на позитиві. Ангеліна переконана, що саме оптимістичний погляд на світ та життєрадісний характер допомагають їй створювати такі світлі та веселі композиції.

На запитання про виставку власних робіт Ангеліна посміхається. Поки що, - каже, - робіт небагато, бо я їх роздаровую друзям та знайомим, адже краса повинна нести радість і задоволення. Мені приємно, коли мої роботи подобаються людям, тоді розумію, що старалась недаремно.

Але про виставку дівчинка мріє, однак зовсім не для слави чи визнання. Ангеліна планує продати свої роботи, а виручені кошти передати на благодійні цілі. Мистецтво повинне служити добру, - переконана вона.

Майбутню професію з рукоділлям Ангеліна не пов’язує . Це заняття просто для душі. Мені подобається давати друге життя старим речам, хочеться навчитися шити та оздоблювати одяг. Не люблю стандартних речей, - зізнається юна майстриня.

Творчі роботи Ангеліни неодноразово демонструвалися на виставках у школі та районному будинку учнівської творчості, були відзначені високою оцінкою на районному фольклорному фестивалі «Чисті роси».

Але дівчинка не любить хвалитися успіхами. Каже, що найкраще про неї говорять її витвори, адже у них вона вкладає душу. Серйозна, допитлива та цілеспрямована, вона постійно цікавиться новими техніками, ідеями, проектами. У майбутньому її обов’язково чекає успіх, бо має незвичайний талант творити красу та дарувати її іншим.

Надзвичайно приємно спостерігати за меткими маленькими пальчиками, які бісеринка за бісеринкою творять нову картину. Якою на ній буде гама кольорів, можна лишень здогадуватися. А ще - по-доброму заздрити натхненню трудівниці, її таланту і терпінню, радіти шедеврам, народженим її працьовитими руками, щирою душею і великим добрим серцем.

Нормативні документи

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 19:33:34 GMT

Нормативно-правова база з питань патріотичного виховання

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (Додаток до Наказу МОН України від 16. 06. 2015 р. №641) .
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (Додаток до Наказу МОН України від 16.06.2015 р. № 641.
Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді(Додаток до Наказу МОН України від 16.06.2015 року №641).
Наказ МОН від 28.05.2015 року "Про схвалення Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді".
Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015)
Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді
Про затвердження плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об'єктів культурної спадщини
Указ Президента України від 13.11.2014 № 872 «Про День Гідності та Свободи»;
Указ Президента України від 13.11.2014 № 871 «Про День Соборності України»;
Указ Президента України від14.10.2014 № 806 «Про День захисника України»;
Указ Президента України від 24.09.2014 № 744 «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності»;
Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212;
Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки»;
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.09.2009 № 1494 «Про затвердження Плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об’єктів культурної спадщини»;
Доручення Кабінету Міністрів України від 05.05.2009 № 22966/1/1-09 та План організації виконання положень Указу Президента України від 27.04.2009 № 272 «Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції «Пам’ятати. Відродити. Зберегти»;
Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49;
Наказ Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232 «Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді»;
Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;
Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;
Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 1/9-412 «Про проведення Уроків мужності»;
Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 «Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році»;
Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.08.2012 № 1/9-557 «Про методичні рекомендації з громадянської освіти та виховання у навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році»
Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.07.12 № 1/9-530 «Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи».