Tamara Tamara

Тоді нас міг врятувати хліб – тепер врятує пам'ять…

Tamara — Sun, 22 Nov 2015 18:05:14 GMT

Україна пам’ятає – світ визнає!

Вшануй жертв трагедії, пам’ятай свою історію

Хто це? Хто будить мене щоночі?! Хто водить за мною запалими очима, в які перелилися всі страждання, всі муки й скорботи роду людського? Хто розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі?

І знову вони йдуть… Щодня, щоднини, щоночі… Мільйони тіней, мільйони очей прошкують небесним Чумацьким Шляхом і повертають до мого серця. Ідуть українські Варвари-великомучениці, пригортають до всохлих грудей немовлят босоногі Богородиці, пропливають Марії Оранти, святі Покрови роду нашого… Василі, Одарки, Катерини, Івани… Янголи крізь мене летять!.. Лишають білий зойк, білий крик, що сходить у моєму серці білою мукою. Ідуть із холодних боліт, зі снігових заметів, з весняних дібров – і в білих розвернених садах, на всіяних кульбабами луках – падають!..

Чи то я, чи моя пам'ять, а чи душа летить у ту весну і квилить-голосить у Всесвіт? Кричу до мовчазного неба, до білих садів, схожих на велетенські мари, здіймають руки до місяця, схожого на вогник воскової поминальної свічки. Закликають Землю, на якій дотлівають свічі людського життя… Мільйони погаслих свічок!..

Господи! Невже і там, у твоєму Раю, є Україна, яку заселяєш віднині святими душами?! Сину Божий! Ісусе Христе! Порятуй від смерті народ мій! Ти ж умів двома рибами і п’ятьма хлібами п’ять тисяч наситити. Створи диво, Господи! Порятуй!!!

Щоночі й донині крізь мене скриплять вози, і щоночі везуть їх у могильники, і щоночі чую, як оплакують їх солов’ї, зозулі й бузки на цвинтарі, та плачуть молоді трави, та стогнуть жита і ридма ридають зорі – летять і гаснуть над спорожнілими хатами…

Ходи до мене вечеряти, роде мій!

Марії, Ганни, Уласи! Петри, Михайли! Мокрини, Домахи, Пилипи, Василечки! Ласкаво прошу до столу!

Пригощайся роде мій скорботний! Діти мої – квіти зітнуті! Ключ мій журавлиний, на рідній землі підстрелений!..

І пливуть Чумацьким Шляхом білі тіні з білої небесної України, і сідають до поминальної вечері.

День Гідності та Свободи

Tamara — Sun, 22 Nov 2015 18:03:03 GMT

Бути гідним і вільним українцем ЩОДНЯ, а не лише 21 Листопада

ВІЛЬНІ ТВОРЯТЬ МАЙБУТНЄ

Революція Гідності подарувала нам перші перемоги, перший народний дух, перші ковтки волі та прояв незалежності. Та разом з тим вона стала початком кривавого шляху, який відкрила Небесна Сотня та завершити його нам не дала війна, щодня відправляючи все нових героїв у кращий світ.

Історія вільної України твориться на наших очах та нашими руками. Ми повинні завершити справу наших предків, навіть ціною життя.

Революція Гідності почалась 2 роки тому, а завершиться лише тоді, коли ми, вигнавши внутрішніх окупантів та зовнішніх агресорів відстоявши свої землі й незалежність, зможемо сказати:

Слава Вільній Україні! Слава вічним Героям!

Моя гордість

Tamara — Sat, 07 Nov 2015 22:40:23 GMT

Пишаюся людьми, які віртуозно володіють словом, для яких зання мови не є самоціллю, а засобом досягнення мети! Такою є моя гордість - Мар’яна Ісак! Сьогодні - чергова перемога: ІІІ місце на ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури. Воістину: сміливі завжди мають щастя, як писав І. Багряний. Або вічно актуальне "борітеся - поборете"! Це про нашу Мар’яну! Вірю у тебе! Чекаю нових перемог, які кожного разу роблять тебе кращою, досвідченішою та впевненішою!

Вічне

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 19:59:20 GMT

Про світлячків і х'юмідори

У дитинстві я читала розповідь про те, як хлопчик поміняв свою нову машинку на світлячка. Посадив його в сірникову коробку і приніс додому, немов скарб. І коли його запитали: "Як же ти міг нову іграшку поміняти на комашку?" Він відповів: "Тому що вона жива і світиться".

І мені було дуже шкода цього хлопчика, бо я розуміла, що він вчинив по-дурному. Його аргумент про те, що світлячок «живий і світиться» здавався мені смішним і нерозумним. І я дуже хотіла винести урок з цієї розповіді і ніколи не допустити подібної помилки. Я не знала тоді, що доросле життя - це великий обмінний пункт, де змінюється час на гроші, особисте життя на кар'єру ішило на мило.

Як легко нам нав'язали чужі цінності, а ми повірили, що сухе молоко краще коров'ячого, а хот-дог смачніший домашньої їжі, що шлюбний контракт надійніше вінчання, а аборт не вбивство, а всього лише планування сім'ї.

Ми поміняли сироїжки на печериці, пікніки - на фуршети, читання книг - на шопінг, розмови - на переговори. І ось вже замість друзів у нас партнери, замість коханих - бойфренди, а замість щастя - кайф.

Ми перестали плакати над фільмами і співати пісні за столом. Говорити по душах і мріяти. Ми стали стриманими і закритими. Освоюємо гольф, кінний спорт і мистецтво управління яхтами. Куримо кальяни і сигари, називаємося панами і переконуємо один одного, що життя вдалося.

Колись у мене було замовлення написати статтю про спеціальні пристосування для куріння сигар. Я відправилася в магазин для VIP-клієнтів, який нагадував скоріше музей, ніж сувенірну лавку. Під скляними вітринами поблискували сріблом і нержавійкою дивні предмети, схожі на знаряддя тортур в підвалах гестапо. І назви у них були під стать: гільйотина, х'юмідор. Ці «інструменти» призначені для того, щоб витончено ампутувати голову ... сигарі.

Я пам'ятаю, як довго й уважно розглядала всю цю нісенітницю, над створенням якої трудилися люди. А потім довго й уважно слухала продавців, які цілком серйозно розповідали мені, що поважаючій себе людині без цих гільйотин і х'юмідорів ніяк не обійтися.

Перш ніж написати замовлення, я щосили намагалася полюбити і визнати необхідність маленьких речей для великого життя. Мені було неймовірно цікаво подивитися, хто ж це все купує? Варто зазначити, що будь-яка дрібничка коштувала більше прожиткового мінімуму середньостатистичного громадянина.

І ось одного разу я побачила передачу про колишнього кумира, колишнього ведучого, колишнього красеня. Показували його будинок, який до болю нагадує ту саму крамницю з непотрібними сувенірами. Господар зі знанням справи відрубував гільйотиною голову кубинської сигари, із поважним виглядом всаджувався в крісло, викладав ноги на стіл і закурював. Я не пам'ятаю, що він говорив, власне, це було не важливо. Камера ковзала по колекції зброї, яку він збирав, по фотографіях зі знаменитостями, якими він пишався і по величезному будинку, в якому ніколи не звучали дитячі голоси.

Репортер говорив щось про славу, благополуччя та велич. А я бачила старість і самотність в оточенні антикварного начиння, яке тільки посилює враження старості і самотності. І ті самі х'юмідори, як символи марності і непотрібності в так швидко протікаючому житті...

І я чомусь згадала того хлопчика з мого дитинства, який зробив правильний вибір, помінявши марну пластмасову машинку на живого світлячка.

Одного разу я побачила рекламний щит: «Шукаю споріднену душу» і телефон. І дивлячись на потік іномарок, раптом чітко зрозуміла, що багато хто обміняв би свої справжні машини на споріднену душу, як той хлопчик з мого дитинства на світлячка.

Відродження

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 19:02:53 GMT

Збережімо самобутню українську лексику

Останнім часом поширилась мода на іншомовні слова, які з кожним днем все більше заполонюють наше мовлення. “Крамниці” перетворюються на “шопінги”, “цінники” на “прайс-листи”, замість звичного слова “відбір” чуємо чужомовне “кастинг”, слово “керівник” витісняє “модератор”, “посередника” замінив “маклер”.

Послуговуючись чужомовною лексикою, занедбуємо власні українські слова, виразні, лаконічні, для всіх зрозумілі, милозвучні. У багатьох країнах таке недбальство щодо мови карається законом, але не у нас. Ми самі повинні дбати про рідну мову, її збереження, розвиток і зупинити засилля іноземщини.

Пам'ятаймо, лексичні запозичення доцільно вживати лише тоді, коли у нашій мові для позначення нового поняття нема відповідного слова, в іншому випадку – це руйнування самобутньої української лексики.

Збережімо власну самобутність

Список запозичених слів, якими треба нехтувати, і українські відповідники, яким надаємо перевагу:

азарт – запал;

акомпанувати – пригравати;

аргумент – доказ, мотив, підстава;

дайджест – короткий виклад;

деградація – занепад;

директива – настанова, вказівка, наказ, команда;

дефект – вада, хиба, недолік;

дистриб'ютор – розповсюджувач;

еквівалент – відповідник;

експлуатація – визиск;

екстрений – негайний, спішний, невідкладний;

імідж – образ;

інвестиція – вкладення;

консолідувати – об'єднувати, згуртовувати;

легітимний – законний;

маклер – посередник;

марґінес – поле, берег;

маркетинг – торгівля;

менеджмент – керування;

менеджер – керівник, управлінець;

моніторинг – вивчення, дослідження;

прайс-лист – цінник;

преференція –пільга, перевага;

провайдер – постачальник;

пролонгований – продовжений;

промоутер – штовхач;

протектор – покровитель;

регенерація – оновлення, відтворення;

репродукувати – відтворювати;

респектабельний – поважний;

референт – помічник;

ротація – зміна, чергування;

спікер – речник;

спічрайтер – складач промов;

спорадичний – поодинокий.

Отже, запам'ятаймо: українська мова настільки багата, що здатна передавати точно більшість нових понять без запозичень. Якщо є дві назви, українська й іншомовна, то перевагу надаємо українському слову. Ігноруючи недоречні запозичення, ми зберігаємо самобутність української мови.

Рідне

Tamara — Fri, 30 Oct 2015 18:57:03 GMT

Невідома Хотинщина: дивовижне поруч

Відомості про Хотинщинув пересічного туриста вкладаються у кілька пунктів: по-перше, у Хотині знаходиться славнозвісна фортеця, по-друге, з мурів фортеці відкривається приголомшлива панорама Дністра. Все правильно, але зовсім недостатньо, щоб розповісти про Хотинський район - один з найпривабливіших куточків Буковини, який гармонійно поєднав у собі неозорі рівнини і крутосхили, ліси та водойми, утворивши краєвиди неперевершеної краси.

Безперечно, Хотинська фортеця – справжня візитівка не лише Хотинщини, а й Буковини, але це далеко не єдина туристична цікавинка краю. Під охороною держави перебувають 142 пам'ятки історії та культури нашого краю, не беручи вже до уваги природоохоронних пам’яток, які є не менш унікальними.

Усім, кому справді не байдужа власна історія, хто хоче доторкнутись серцем до сивої давнини, хто просто хоче відпочити та помилуватися первозданною природою, раджу не поспішати у подорож за закордонними дивами, бо у нас на Хотинщиніє багато місцин, які назавжди причарують вас своєю неповторністю.

Давні городища. До найбільших належать Хотинське городище, два городища поблизу села Дарабани, три городища Рухотина та городище літописного міста Плав у Перебиківцях. Найбільш колоритним є Рухотинське городище в урочищі Турецький вал. Його діаметр понад півкілометра, вал городища дуже високий – зараз зберігся на висоту від шести до восьми метрів, а в давнину, очевидно, був значно вищим. Можна сміливо стверджувати, що від підніжжя рову до дерев’яних укріплень на вершині валу було до 15 метрів, а це висота п’ятого поверху. Це древнє місто згадується в античних джерелах під назвою Гієукати – шосте за величиною на правому березі Дністра. Про нього писав в своєму творі в 10 столітті КонстянтинБагрянородий. У будь-якому разі, місто було дуже значним, якщо його помітили античні автори на такій периферії, якою у давні часи була середня течія Дністра.

Троянів вал – пам’ятник здавна відомий під назвами Турецький, Троянів, Зміїв вал. Це пам’ятка археології національного значення першої половини І тис. н.е. Місце знаходження: від східної частини м. Хотина до сіл Анадоли, Дарабани. Як показали археологічні розкопки, вал має довжину понад 7 км, висоту 0,5-1,5 м і ширину 8-10 м, він насипаний з ґрунту та домішок жовтої глини. Насипи не скріплювалися ніякими дерев’яними конструкціями. На гребені валів стояли дерев’яні укріплення. Вали перегороджували доступні для ворогів місця між скалистими берегами Дністра.На території села Дарабани вал проходить через укріплення городища ранньозалізного віку. Цим він підтверджує припущення про те, що ці укріплення відносяться до початку н.е.. Троянів вал також проходить через територію села Гордівці, він тягнеться вздовж Дністра на 4 км.

Поблизу с. Ставчани знаходиться курган-могила на полі Ставчанської битви (1739). 3 нагоди її 250-річчя в с. Ставчанах відкрито меморіал пам'яті воїнам, які полягли на полі бою, його увінчує пам'ятний християнський знак, відновлено братські могили воїнів і 54 індивідуальні могили офіцерів.Біля входу до меморіалу стоїть металева стела з викарбуваними на ній словами з оди Михайла Ломоносова, яку він присвятив саме цій події.

Рухотинська церква Різдва Богородиці – другий за віком мурований храм краю після Вознесенської церкви в Лужанах. Важко повірити, але ця слов’янська святиня навіть старша за легендарну твердиню – муровану Іллінську церкву в ТопорівцяхНовоселицького району. Церква споруджена у формі ковчега, перша згадка про неї датується 1459 роком.Монументальність цього мініатюрного храму, дійсно, вражає. Стіни мають товщину 1,5 метри, а маленькі віконця, по одному з кожного боку, більше нагадують амбразури. Очевидно, вони слугували бійницями. Проте ще більше за церкву вражає дзвіниця. Вона дійшла до нас майже в первозданному вигляді. Стіни дзвіниці товщиною в метр складені з крупного вапнякового каменю. Перебудови зазнав лише дах: дранка була замінена жерстю.

Ботанічними пам’ятками загальнодержавного значення є Рухотинський і Шилівський ліси. Ці природні заповідники цікаві тим, що нагадують про праліси, оскільки збереглися в тому вигляді, як виглядали зелені насадження тисячі років тому.Особливо цінними є високопродуктивні біологічно стійкі букові насадження віком близько 100 р.

Наявність на території району виняткових гіпсових печер зачаровує поціновувачів спелеологічного туризму. Біля села Рухотин знаходяться відомі печери з красномовними назвами«ПресподняРухотинська» та «Чортове гирло» (протяжність ходів 200 м). Цікавими є численні штучні підземні штольні, де місцеве населення з певним ризиком для життя видобуває вапняк. Печерою рідкісного ерозійного типу, промитою водами потоку у метровій товщі піску, укладеній між двома шарами вапнякових пісковиків є “Рашківська пісочниця”. Гіпсова печера «Полякова Дуча» біля с.Гордівціє так званою печерою “каналізаційного” типу та має протяжність ходів 500 м. Найближчою до Хотина є печера «Козацький Вал», що знаходиться біля с. Анадоли, з протяжністю ходів до 200 м.

У глибокій долині Каплівського протоку можна помилуватися мальовничим каскадомводоспаду «Бульбони», утвореного в місці перетину потоком вапнякової товщі. У невеличкій печері під водоспадом можна побачити маленькі сталактити. Водоспад разом з оточуючою ділянкою оголошений карстово-спелеологічною пам'яткою природи місцевого значення. Це урочище надзвичайно перспективне для спелеологічних розвідок та розкопок.

У с. Колінківці знаходиться справжній грязевий вулкан, єдиний в Чернівецькій області. Він діє уже 300 років. За спостереженнями місцевих жителів, вулкан слугує передвісником землетрусів у різних куточках світу. Так, він почав активно діяти перед великим цунамі, яке сталося у Південно-Східній Азії кілька років тому. Наука про це природне явище знає мало. А от жителі Колінківців переконані, що суміш, яку вулкан вивергає на поверхню, здатна заживляти рани та омолоджувати шкіру і вже багато років випробовують її дію на собі.

У Рукшині є незвичайна криниця. В місцеві перекази вона увійшла під назвою Широкої. І не тому, що справді широка (довжина 5,5 м, ширина 2,5 м, глибина 2 м, рівень води до рівня землі 40-50 см), а тому, що має дивовижне вічне джерело: за одну хвилину з нього витікає понад триста літрів надзвичайно чистої мінералізованої води. Ця вода в найспекотніший день завжди холодна, а взимку ніколи не замерзає, навіть в найлютіші морози. І це при тому, що дістатися води в цій криниці запросто можна рукою. З давніх-давен люди користуються джерелом не тільки для пиття чи інших потреб, а й для лікування повік.

Це, звичайно, далеко не всі хотинські дивовижі, варті уваги туристів, та, як сказано древніми, шукайте – і знайдете! І якщо ви навіть не претендуєте на почесне звання туриста-краєзнавця, нехай чудові краєвиди дністрянських крутосхилів, багряні лісові масиви та щедрі осінні сади додадуть вам натхнення і сил. Не поспішайте витрачати гроші на оформлення віз та проживання в дорогих готелях, бо дивовижне - поруч.

Список літератури для прочитання. 6 клас

Tamara — Wed, 01 Jul 2015 18:44:52 GMT

За літо тобі потрібно не тільки відпочити, а й підготуватися до наступного навчального року. Якщо під час навчання часу на читання катастрофічно не вистачає, то влітку вільного часу – цілком достатньо. Ось твори, які тобі потрібно прочитати:
1. Олександр Довженко. "Зачарована Десна”
2. Євген Гуцало. "Олень Август”
3. Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки”
4. Віктор Близнець. "Звук павутинки”
5. Ярослав Стельмах. "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера”

Завдання на літо для п'ятикласників

Tamara — Wed, 01 Jul 2015 18:37:17 GMT

Гра «Допоможіть Незнайкові»
Виправити помилки у деяких словах тексту. Записати текст правильно.
А сьогодні всі дерева вкрились інейом. Він є сторожом країни зими. Могутній дуб застиг у мовчанні, вражений цією незвичайною тишою. Ще недавно палав осінньою пожежою ліс. Пропливали ключом у синьому небі журавлі. Осінь сипала на землю дощом. Ліс спить чарівним сном.

Бліц-диктант "Знамениті"
Запишіть правильно прізвища відомих людей, поясніть орфограми. Що ви знаєте про цих людей? Складіть речення з цими іменами та прізвищами.
1. Конструктор космічних кораблів, що народився в Україні. 2. Автор картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". 3.Справжнє прізвище письменниці, що мала псевдонім Марко Вовчок. 4.Автор періодичної системи хімічних елементів. 5.Цей російський письменник був лікарем, а також деякий час жив у Ялті. Про кого з українських поетів можна сказати те саме? 6.Автор відомого романсу "Соловей".

Творча робота

Напишіть невеличку розповідь (7 - 8 речень), використовуючи початок : "Канікули лише розпочалися, а я так багато всиг (встигла)..."

Бажаю успіхів!

А вони вірили. Пам’яті героїв Небесної сотні

Tamara — Thu, 19 Feb 2015 14:50:34 GMT

Казав чоловік: мені не бачити сонця,
І дітей зустріну лиш біля могили.
У тілі моєму – свинець і стронцій¸
Але смерть мене не зупинила.

Його питали: якого чорта?!
Чому тобі не сиділось вдома?
Ти ж ніби людина другого сорту,
Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,
І від безсилля мене все боліло.
Крім зброї, у нас є мрії і душі.
Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем – палити шини.
Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Він відповідав: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід – це перемога!

Андрій Любка

День рідної мови

Tamara — Thu, 19 Feb 2015 10:12:15 GMT

З Днем рідної мови!

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Для більшості громадян України українська мова — не тільки державна, але й рідна. Це та мова, якою вони вчилися розмовляти, яку чули з самого дитинства.
Сьогодні на Землі налічується близько 6 тисяч мов — самобутніх, унікальних, неповторних. Половина з них знаходиться на межі зникнення. Щоб уберегти мови від вимирання, за пропозицією держав-членів ЮНЕСКО було проголошеноМіжнародний день рідної мови, який вперше відсвяткували 21 лютого 2000 року в Парижі.
Єдиною державною мовою нашої країни є українська. Наша мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для 45 мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Щиро вірю в те, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
Мова — це носій прекрасних традицій та звичаїв, цінної культурної спадщини народу. Ось чому кожен з нас повиненшанувати, берегти і звеличувати рідну мову.
Друзі! Вітаю вас із Міжнародним днем рідної мови. Не забувайте свого коріння, плекайте рідне слово, і нехай вам сняться сни українською мовою!