Майстер – клас з проблеми
«Нетрадиційні форми проведення уроків. Урок одного слова»

Все, що робиться з любов’ю, приречене на успіх

   Цимбалюк Тамара Василівна, вчитель української мови та літератури Хотинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №5.
    Моя науково-методична проблема: «Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури».
      На сучасному етапі розвитку освіти вважаю її дуже важливою. Адже сьогодення вимагає від педагога не тільки ґрунтовної  теоретичної  підготовки та практичних умінь та навичок, які він передає учням, а й глибокого усвідомлення тих проблем, які ставить перед школою людство: виховати високоморальну, всебічно розвинену особистість.
      Творчий пошук – ось головний пріоритет сучасного вчителя.
      Мета досвіду:

•       Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;
•       Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
• Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.

    На розвиток творчих здібностей учнів орієнтують також  державні та відомчі директивні документи України, а саме:

• актуальність соціального значення творчого інтелекту зазначена в «Національній доктрині розвитку освіти в Україні в XXІ столітті,
• Законі України «Про загальну середню освіту»,
• новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, згідно з якими творчий інтелект в Україні повинен стати дієвим чинником державо-, культуро- і людино творення, як того потребує сучасна модель цивілізаційного поступу людства.

     Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку( Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" ( автор С. О.Сисоєва ), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку формування креативної особистості дитини.
   Новизна досвіду полягає в оригіна¬льному використанні інноваційних технологій (інтерактивного навчання, методу проектів, проблемного навчання, колективного взаємонавчання, ІКТ, елементів дослідницької роботи) у вивченні української мови та літератури.
Перед учителем словесності стоїть найвідповідальніше завдання -  не тільки плекати рідну мову, а й уміти донести кожне слово в тонких барвах, тонах і красі, щоб будило воно дитячу душу до праці, благородних дій і вчинків. Тому, ідучи на урок, ставлю перед собою мету:

• відновити споконвічну шляхетність українського народу,
• його національну гідність і самостійність,
• високу моральність і працелюбність.

Кожного дня запитую себе:

• Як виховати творчу дитину у нашому комп’ютеризованому світі, де люди спілкуються за допомогою смайлів?
• Як навчити створювати щось нове, коли є більш доступний спосіб: відшукати в Інтернет – мережі?

    Відповідь однозначна: за допомогою слова: буденного і образного, але того, що виходить з душі; за допомогою власного прикладу; і, звісно, ситуації довіри та успіху.
   Лише за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.
   Для вирішення мети поставила такі завдання:

• вивчити індивідуальності та потреби учнів і відповідно планувати роботу з ними;
• створити сприятливі умови для розвитку і реалізації творчих можливостей школярів;
• сприяти самопізнанню та самоутвердженню школяра через усі форми і методи навчальної та позакласної діяльності.

    Для цього застосовую елементи різноманітних систем розвитку творчих здібностей дітей, активні, пасивні та інтенсивні методи навчання.
   Лінгвістичний матеріал розглядаю не як самостійний предмет пізнання, а як засіб і умова розвитку мислення, творчих здібностей школярів, формування комунікативної компетенції, виховання на засадах гуманізму, демократії, патріотизму.
   Системно використовую міжпредметні зв’язки та засоби інтеграції, завдяки чому долається обмеженість предметної системи, створюються умови для поєднання когнітивної, креативної, організаційної діяльності, що сприяє розвиткові творчих здібностей учнів.
    Відомий педагог Д.Ельконін стверджує, що будь-яка діяльність, розпочавшись, не зникає як така, а набуває нової, складнішої форми. Тому, спрямовуючи розвиток творчих здібностей учнів, дотримуюся принципів наступності і системності, враховую вікові особливості дітей. Вбачаю завдання педагога в управлінні процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійного вдосконалення, розв’язування дедалі складніших творчих завдань.
     Основними показниками творчості школяра вважаю самостійність, ініціативність, активність, а результатом творчої самостійної діяльності - якісно нові цінності, важливі для формування особистості та її самореалізації в роки навчання і в подальшому житті.
     В.Сухомлинський писав: «Словесна творчість - це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ. З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового етапу у своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє захоплення, свій подив перед красою світу». Справді, творчість є надзвичайно складним явищем, яке не зводиться лише до уяви, мислення чи почуттів, а є синтезом усіх названих процесів.
    Вважаю, що ефективність заняття багато в чому залежить від так званого налаштування на урок, тобто забезпечення емоційної готовності до уроку. З перших хвилин учень повинен відчути, що він цікавий учителю не просто як носій знань, а й як особистість.
    У своєму педагогічному арсеналі маю безліч вправ, які допомагають досягти позитивного налаштування учнів на урок. Серед них варто зазначити такі вправи:

• Обмін компліментами;
• Ланцюжок добрих побажань;
• Кольоровий настрій;
• Зрозумій мене;
• Подаруй усмішку;
• Долоньки.

      Пропоную Вашій увазі вправу «Долоньки».
   Простягніть, будь ласка, праву долоньку,на ній подаруйте свою творчість і старанність, простягніть, будь ласка ліву долоньку, на ній я вам дарую свою любов і повагу. А тепер обміняймося подарунками, доторкнімося долонькою до долоньки.
Щиро дякую!

    Такі і подібні вправи допомагають дитині заглибитись у свій внутрішній світ, а мені ефективно розпочати і провести урок.
   Значуще місце в розвитку творчих здібностей учнів посідає використання міжпредметних зв’язків, що дає мені можливість спиратися на досвід та обізнаність учнів, залучаючи їх до навчального партнерства. За цієї умови дуже ефективними й результативними є нестандартні форми інтегрованих уроків.
У моєму творчому доробку є

• уроки - відкриття,
• уроки –  дослідження,
• уроки – діловіігри,
• уроки – подорожі,
• уроки – погляди в історію,
• уроки – практикуми;
• уроки – вибори;
• уроки – лінгвістичніпроекти;
• уроки – роздуми.

    Та сьогодні я з вами хочу поділитися власною знахідкою. Це тип нетрадиційного урок, що має назву «Урок одного слова». Тобто за основу усіх дидактичних, зорових, слухових, асоціативних матеріалів , які я використовуватиму на уроці, беру одне слово, на основі якого  починається творчий шлях від простого до складного: СЛОВО - почуття - переживання - думка - мислення –уява. слово – емоція - думка – співставлення думок – образ – власна творчість. Звісно, вся ця робота відбувається на канві навчальної теми. А головне: на уроці відбувається робота над словом .
Та як кажуть у народі, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
    Свою творчу знахідку я продемонструю вам на матеріалі уроку у 10 класі «Поняття про багатозначні та однозначні слова. Пряме й переносне значення слова».
    Форма проведення уроку: урок одного слова і цим словом є «Україна» (кріплю до дошки).
    Переконана, що основним взірцем для учня на уроці є саме творчість учителя, тому мотивацію пропоную реалізувати у вигляді вправи «Есе за взірцем»:
І. Мотивація навчальної діяльності.
Я не одягаю кожного дня вишиванку, на стінах моєї кімнати не висить портрет Кобзаря, я не умію танцювати гопака, та й вишивані рушники не прикрашають моєї оселі. Я українка?
Я розмовляю  українською і пишаюся своєю єдиною у світі буквою Ї.
Люблю, коли Кличко виграє свій черговий пояс – і лунає гімн України. Мені не потрібні неонові міста. Я буду жити тут. Моя земля ще не схолола від вогню, і ще не стерлись на плитах імена незабутих предків. Тут на грошових знаках поети, а не президенти. Тут жартують дотепно і посміхаються щиро. Мені подобаються вузькі вулиці Львова і Харківські проспекти. Годинами здатна слухати проникливу мову Ліни Костенко та карбоване слово Богдана Ступки.  Люблю, коли за вікном автобуса годинами тягнуться поля соняшників і пшениці. Люблю, коли в маршрутці лунає голос Ніни Матвієнко, бо тоді навіть абсолютно чужі люди на якусь мить стають «родом нашим красним…»
Я українка!
Прошу продовжити мою думку
«Я українка, бо…»
Отож, ми зробили перший крок до осмислення нашого ключового поняття «Україна» - «Ми українці» !
Вважаю, що кожна людина приходить до усвідомлення поняття «Батьківщина» через відчуття роду. Цей духовний шлях «рід - Батьківщина» простежую на прикладі конкретної письменницької долі. Маю на увазі Олександра Олеся та Олега Ольжича, Олену Пчілку та Лесю Українку, родину Тобілевичів та ін. Благодатним матеріалом є також твори Олександра Довженка, Михайла Стельмаха, Івана Багряного, Уласа Самчука, Олеся Гончара, Юрія Яновського, Ліни Костенко та багатьох інших. Аналізуючи художні твори «Україна в огні», «Тигролови», «Марія», «Вершники», «Собор», старшокласники починають розуміти, що рід і народ - складові одного духовного ланцюга. Школярі розмірковують над питаннями: «Якого я роду? Що я знаю про своїх родичів? Кого найбільше поважаю і за що? Які сімейні звичаї та обряди збереглися в нашій родині?» - і доходять висновку, що народ є суб’єктом історії і її безстороннім суддею, а народ складається з багатьох родин. Тож кожний є членом своєї сім’ї і водночас представником народу; кожний відповідальний за долю свого народу, його історію, сьогодення і майбутнє, якого немає без минулого.

    У процесі практичної роботи керуюся принципом орієнтації на ідеал, що являє собою вищу мету прагнень, підтримання внутрішньої гідності особистості.
  Тому формулюючи тему уроку , наголошую на тому, що творчість Т.Шевченка, Ліни Костенко,Василя Стуса, Григора Тютюнника, О. Довженка є взірцем, ідеалом майстерного володіння художнім словом.
А майстерне володіння словом – ознака високої духовності та культури кожного громадянина країни, кожної самодостатньої особистості.
Пропоную і Вам, колеги, продовжити незакінчене речення
«Взірцем художньої майстерності для мене є…»
Досить результативними серед інших методів та прийомів, на мій погляд, є активні форми навчання, що відповідають самій природі дитини, бо націлені на розкриття особистого «Я» кожного школяра. Серед таких активних методів віддаю перевагу:

•  Евристичному спостереженню;
•  порівнянню;
•  конструюванню;
•  моделюванню;
•  методу творчої реалізації.

Тому актуалізацію опорних знань пропоную провести за допомогою вправи: слово – речення – питання. Для проведення цієї вправи роздаю вам слова. Ваше завдання: скласти з цими словами речення, довівши багатозначність цих слів, і одразу ж поставити питання до цього речення.
Вишиванка, рушник, барвінок, калина, соняшник, верба, вінок.
Що символізують ці слова? Символи кріплю до карти.
Такі вправи допомагають  перетворюють знання на духовні орієнтири. А це і є той багатий запас, які візьмуть мої учні у далеку дорогу життя.
Важливим елементом формування творчих здібностей учнів є пошуково – дослідницька робота. Тому наступним видом роботи буде робота з художнім словом. Завдання таке:знайти і визначити  художні засоби.
З якою метою їх використовує автор? Яку думку передає?
А епіграфом до цього етапу будуть слова Т.Г. Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує! Знать, од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть меж люди!
Т.Г.Шевченко

І група:
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,(метонімія)
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Пишу листи у вирій… Тільки ти
Зігрієш серцем руки охололі.(метафора)
Живу тобою, плачу в самоті,
Від тебе починаюсь, рідне слово…(синекдоха)
ІІ група:
Ніколи свого серця не щерби,
Аби лише виспівувати гарно.
Не промовчи Шевченка у собі,
Не прокричи Стефаника задарма.  метонімія)
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись(метафора)
ІІІ група:
Молюся нашій Пресвятій Покрові.
Благослови і пера, і шаблі!  (метонімія)
Бо лиш народи, явлені у Слові,(синекдоха)
достойно жити можуть на землі.
Слова  росли  із  грунту,  мов  жита.
 Добірним  зерном  колосилась  мова.(метафора)
 Вона  як  хліб.  Вона  мені  свята.
 І  кров'ю  предків  тяжко  пурпурова.

А як підсумок дослідницької роботи пропоную створити «Квітку цінностей»: що для кожного з вас означає рідне слово? Кріплю пелюстки до квітки

Безперечно, вершиною діяльності кожного учня є власна творча робота. Намагаюсь уникати шаблонних назв і видів творчих робіт.

І пропоную Вашій увазі творчу роботу «Вчись у природи творчого спокою», яку ми виконаємо за допомогою прийому «Я – образ».

Буває, часом сліпнувідкраси.
Спинюсь, не тямлю, щовоно за диво,–
оці степи, це небо, ціліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
щохочспинись і з Богом говори
Ліна Костенко

Хто не був зачарований красою української природи: правічні ліси Волині, величні Карпати з красунею Говерлою, блакитні очі Поліських озер, буковинські букові ліси, замріяні Подільські пшеничні лани – все це наша Україна.

Оберіть, будь ласка, образ, від імені якого ви будете здійснювати творчу роботу: зима, вітер, сніжинка, весна, дощ, сонце.
Завдання таке: напишіть міні – висловлювання від імені обраного вами образу, використовуючи метафори, метонімії, синекдохи.
А натхнення нехай Вам додає відеоролик «Мальовнича Україна» та наш голосний буковинський соловейко.
Презентація творчих робіт.
Висновок: природа нашої України надзвичайно багатогранна, і так само невичерпні мовні запаси, аби передати словами цю красу. А ще безмежно талановиті українські учителі.

Використання технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів, тощо) з метою розвитку творчих здібностей учнів збагачує методику викладання української мови, дає можливість розробляти нові методичні прийоми навчально-виховної роботи, приваблює своєю новизною та свіжістю, розширює взаємозв’язки між уроками з мови та інших дисциплін. Переглядаючи фільми або телепередачі, учні одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.
Рефлексія – невід’ємна складова сучасного уроку.
Для проведення цього етапу запрошую Вас до «Світлиці щирих слів».

Слово, моя ти єдина зброє,
 Ми не повинні загинуть обоє.
 Леся Українка

Справді, друзі, володіння образним словом – це складна, але дуже важлива справа. І цієї майстерності здатен досягнути лише той, хто уміє помічати красу в буденному.
Що можна сказати на закінчення? Тільки одне: якщо ви будете знати пряме і переносне значення слова, то зможете не просто правильно вживати ті чи інші слова, а й збагатите свою промову, і навчитеся красиво передавати свої думки і почуття, і може, одного разу придумаєте свою метафору або метонімію … Хто знає?

Аудіозапис пісні Ніни Матвієнко
«Ой роде наш красний, роде наш прекрасний»
(плакат «Карта України»)

Сподіваюсь, що учні пронесуть у своїх серцях любов до рідного слова, до рідної української мови, і передадуть цю любов у спадок своїм дітям та онукам, бо тільки так можна зберегти і примножити любов до того, що тебе тримає на світі - це спілкування рідною мовою.

Підведення підсумків майстер-класу за допомогою вправи
«І мої п’ять копійок…»