Інноваційні технології навчання
у розвитку
 творчих здібностей учнів
на уроках української мови та літератури

З досвіду роботи
вчителя української мови та літератури Хотинської ЗОШ І – ІІІ ступенів №5
Цимбалюк Тамари Василівни

“Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання,
освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість
немовби зливається із своїм духовним надбанням”
В.О.Сухомлинський

ВСТУП
Ми, педагоги, повинні творити нове, неповторне, те, що привертає учнів до навчання, а їх батьків - до проблем освіти. Критерієм творчості повинна стати особистість дитини, її розвиток, самореалізація. Наукові дослідження переконливо доводять, що діти мають постійно перебувати під впливом матеріальної й духовної культури рідного народу. Це потрібно передусім для більш повного розкриття їх природних нахилів, розвитку здібностей. Саме цей шлях веде до формування національно свідомих громадян. Національна свідомість і самосвідомість - це осягнення людиною себе представником рідного народу, носієм його культури, знавцем минулого і сучасного. Тому і стоїть перед нами таке важливе завдання - виховати громадянина незалежної України. А ідеал його втілює в собі м'якість і ніжність вдачі, мужність і стійкість, милосердя і доброту, палку любов до рідної матінки-землі, велику працелюбність, вірність заповітам батьків і дідів. Який же предмет має найбільш потенційні можливості для виконання цього завдання? Звичайно, рідна мова, бо вона - концентрація мудрості й досвіду нашої нації, основний засіб пізнання, спілкування людини з навколишнім світом.
Зрозуміло, що значною мірою це залежить від викладача. По-перше, він сам повинен бути творчим, мати власну думку, постійно підвищувати свою ерудицію, інтелект, а по-друге, осмислювати літературу з позицій загальнолюдського, вічного, нетлінного. Такий словесник зуміє дібрати методи, прийоми й форми роботи, які розвивали б творче мислення школярів, допомагали їм збагнути неповторність твору, цінність його для нас і нащадків.
Суспільству потрібні фахівці вищого творчого потенціалу, здатні проникати в суть ідеї і втілювати її в життя. Для будь-якої творчої діяльності необхідною є наявність у людини таких якостей: нахилів до даного виду діяльності, здібності до швидкого навчання, розумової активності, кмітливості й винахідливості тощо.   Найефективніший шлях розвитку творчої особистості  – залучення всіх школярів до продуктивної творчої діяльності, бо розвинути здібності – це значить озброїти дитину способом діяльності, дати їй до рук ключ, принцип виконання роботи, створити умови для виконання й розквіту її обдарованості.
            Перед учителем словесності стоїть найвідповідальніше завдання -  не тільки плекати рідну мову, а й уміти донести кожне слово в тонких барвах, тонах і красі, щоб будило воно дитячу душу до праці, благородних дій і вчинків.Тому, ідучи на урок, ставлю перед собою мету: відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність.
          Розвиток творчих здібностей  - актуальна проблема, бо саме творча особистість може бути конкурентоспроможною в сучасному світі, саме цілісна, духовно багата, творча людина спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено подивитися в обличчя новизні. Тому своїм проблемним питанням обрала наступне: "Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури".

АНОТАЦІЯ

Тема досвіду: " Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури ".

Базова модель досвіду
Актуальність і перспективність досвіду:
Забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини;
Сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;
Сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
Дозволяє  гарантувати досягнення певного стандарту освіти;
Забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;
Робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.
Мета досвіду:
Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;
Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.
Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку( Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" ( автор С. О.Сисоєва ), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку формування креативної особистості дитини.
Ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л. Пироженко), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков , О.Пєхота), особистісно орієнтованого навчання  (О.Савченко ,С. Подмазін ), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними положеннями.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання української словесності, що сприяють  розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.
Результативність досвіду.
Підвищився інтерес до вивчення предмета, збільшилася кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення  проценту якості знань.
За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.

ОПИС ДОСВІДУ

Творчість - найвища з людських функцій. Вона ґрунтується на свободі волі й уяви. Виходячи з того, що кожна дитина - унікальна, вчитель покликаний насамперед допомогти їй розкрити свій творчий потенціал.
Українська освіта входить в Болонський процес. Це потребує змін у системі викладання шкільних дисциплін, зокрема, й у викладанні української мови та літератури, спонукає вчителів до вдосконалення своєї методичної підготовки, особливо до різкого посилення зорієнтованості на творчу педагогічну діяльність.
Метою загальноосвітньої та вищої школи XXI ст. є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми особистісно зорієнтованого, розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.
На мою думку, сучасний педагог - це насамперед творчий вчитель, який відмовився від ролі ретранслятора готових істин і перейшов на позиції помічника, консультанта, організатора навчальної роботи на основі діалогічного спілкування, спільної пошукової діяльності, що сприяє розвиткові інтелектуальних і творчих здібностей кожної дитини.
Потрібно пам’ятати настанову великого педагога В.Сухомлинського про те, що робота вчителя - це творчість, а не буденне заштовхування в голови дітей знань.
Навчання в сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності та творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту всіх навчальних 10 предметів школи, зокрема, української мови та літератури, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та розвиток їхніх творчих можливостей.

Про творчість говорять і пишуть багато. І на це є свої причини. Розвиток суспільства у нових умовах ставить завдання-формування творчого потенціалу особистості. Але саме поняття "творчість" кожен з нас розуміє по-різному. Для одного учителя творчий підхід до навчання-це здібність учня творчо розвивати та доповнювати його (вчителя) точку зору. А для іншого-це вміння учня мати й відстоювати іншу (часто протилежну) точку зору. А що ж таке творчість з наукової точки зору?
Творчість - це сукупність різних здібностей людини.
Творче мислення - це своєрідний експеримент індивідуального характеру з використанням традиційного логічного мислення та фантазії. При творчій роботі відбувається кілька складних розумових процесів, але людина цього не усвідомлює. Зазвичай, людина не замислюється над тим, якими здібностями вона володіє. Тому змалку необхідно спонукати дитину до участі в різних заходах, що сприятимуть розвитку її творчих здібностей.
Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.
У сучасному світі, перед яким постають завдання осягнути проблеми планетарного масштабу, методологічною парадигмою має стати саме творчість. Ця форма людської діяльності ставить за мету пошук і створення нового, оригінального, унікального, прогресивного, соціально значущого.
Є різні трактування творчості. Для мене творчість, насамперед, пов’язана зі словами «активність», «діяльність», «процес», «пізнання», й обов’язково стоїть поряд з учнями.
Педагог повинен пройти певні етапи професійного розвитку, щоб з гордістю сказати: « Я – професіонал своєї справи.» Тернистий шлях удосконалення. Мені дуже імпонують слова Альберта Енштейна : «Освіта – це те, що залишається, якщо забути все, чого навчили в школі.» Постійно згадую ці слова і, перегортаючи сторінку кожного прожитого дня, кожного пройденого уроку, переконуюсь, що досягти професійної майстерності можна, якщо керуватись такими принципами:
принцип віри – учитель повинен вірити в дітей, їх здібності, талант. Дітей завжди треба підтримувати;
принцип розвитку особистості. Розвиток творчих здібностей – справа непроста, але потрібна. Головне, на мою думку, у цій роботі – це       пам’ятати, що кожна дитина – індивідуальність, талановита особистість;
принцип цілепокладання. Обговорення цілей навчання учнями, а згодом успіхів і невдач, сприятиме не тільки вироблення вмінь і навичок, а й усвідомленню її важливості й потрібності.
    Моя професійна позиція:
я хочу, щоб школа для дітей стала рідним домом і намагаюсь усе зробити для цього;
я хочу, щоб мене любили, тому ставлюсь до дітей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене;
я – людина, можу помилятися, тому терпляча до помилок дітей;
майже всього, що я знаю, я навчилася на особистому досвіді, через це дозволяю дітям набувати особистого досвіду;
намагаюсь розвинути в дітях почуття справедливості.
Так,  я – учитель: своїм ставленням до оточуючих учу дітей шанувати людську гідність, особистість і неповторність. Я – учитель: своїм оптимізмом учу любити життя в усіх його проявах. Моє життєве кредо – нести дітям красу, бо щасливий той, хто вміє дивуватися промінню сонця в крапельці роси. А найвищий вияв душі - це творчість. Імпонують мені слова Бела Кауфмана: « В ім’я моїх дітей я особисто зацікавлений у майбутній долі світу».
Вважаю, що саме творчість дозволяє людині реалізовувати свій фізичний та духовний потенціал, швидко та адекватно адаптуватися у навколишньому середовищі та змінювати його разом з перетворенням власної особистості.
         А розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

         Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:
         1. оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;
         2.  створення найсприятливіших умов для творчості.
Ураховуючи специфічну природу творчості, свою роботу  здійснюю  у двох напрямках:
1. Виявлення і спланований розвиток творчих здібностей.
У цьому напрямку процесс розвитку творчих здібностей учнівздійснюється поетапно. Таких етапів можна виділити три:
початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів);
проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо);
творчий (побудова художнього тексту).

2.Створення "нестандартних ситуацій" з метою активізації прихованих творчих здібностей, закладених у кожній дитині від народження.
Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши учня в певні складні умови, за яких він буде вимушений самостійно щось створити. Такими умовами може бути контрольна робота (навіть учні, які вважали, що не мають творчих здібностей, за 15-20 хвилин під час контрольної роботи творили шедеври, справжні перлини художнього слова). Учитель повинен лише надихнути на творення власних текстів. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".
           На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є ознайомлення учнів з "творчою лабораторією" письменників (І. Франка,
 В. Стефаника. В. Симоненка). Це  можна робити  і на уроках літератури під час вивчення творчості письменника, зачитувати уривки зі спогадів і обговорювати їх  і на уроках мови, добираючи для диктантів, переказів, аудіювання чи читання мовчки відповідні тексти. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (чи видання).
          На другому (проміжному) етапі пропоную учням на уроках української мови вправи, які окрім творчих здібностей, розвивають образнее мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:
дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;
вибрати найвдаліший варіант слова;
дописати (відновити) віршовані рядки;
об'єднати кілька речень в одне;
розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;
розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту («Осіння ніч. Зривається вітер, шарпає дерева.Дощ періщить у шибки...»):
перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;
вставити пропущені слова;
замінити поданий текст синонімами:
"Здавна існує велика дружба між людьми і лелеками. Може, як жодна інша птаха, підпускає лелека до себе людину бо вірить, що не буде йому кривди. І не дарма говорять люди: у хаті, на якій поселиться лелечина пара, пануватиме добро і злагода".
Дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше").

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:
Продовжити художнійтвір ("Енеїду" І. Котляревського,"Украдене щастя" І. Франка);
змінити (переробити) закінчення художнього твору ("Наталка Полтавка'' І. Котляревського, "Мина Мазайло" М. Куліша).

Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:
скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко "Мої інтереси і захоплення", "Моє перше велике кохання"."Жінки у моєму житті", "Моя сім'я", "Моє життя на засланні", "Моя пристрасть - гравюра"):
взяти "інтерв'ю" у письменника.

 На етапі актуалізації знань використовую асоціювання ("асоціативну павутинку", "ланцюжок асоціацій"), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями . Під час підведення підсумків уроку (рефлексії)  можна  знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її. Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи ті дії.

На етапі написання творчих робіт насамперед виділяються "класичні" твори-роздуми, передбачені навчальною програмою. Саме твори-роздуми є каменеем спотикання для багатьох учнів, адже структура "вступ – основна частина - висновки" часто їх відлякує (бо обмежує!). Звичайно, така проблема не виникатиме, якщо пояснити вимоги до творів такого типу, послідовно, системно розвивати критичнее мислення учнів, тобто навчити їх формулювати тезу, добирати аргументи на підтвердження тези, визначати (і розрізняти!) у творі тему, ідею, шукати проблеми, пояснювати роль художніх засобів, вилучати зайву інформацію тощо. Для цього можна запропонувати таку вправу: назвати будь-яку тему майбутнього твору, сформулювати питання, які можна розглядати, розкриваючи тему, і передбачити можливі відповіді, висновки, тобто ідею. Звичайно, спочатку учитель демонструє учням, як це робиться. Наприклад, якщо тема твору "Злочин і кара у "Марусі Чурай" Ліни Костенко", то проблемою, яку слід дослідити, може бути питання: "Чи завжди злочин карається?", а ідеєю (відповіддю) -"Злочин завжди карається" або"Неумисний злочин не повинен каратися". Аналогічно можна виробляти уміння школярів формулювати тезу до поданої теми, добирати аргументи тощо.

Поруч із традиційними методами (лекція, читання, пояснення, опитування) активно використовую інтерактивні методи: творчі завдання, роботу в малих групах, навчальні ігри, моделювання, роботу з наочними посібниками, практикую прийом “учень у ролі вчителя”, елементи рольової гри, словникову роботу, алгоритми; метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів; різні форми оцінювання: взаємоперевірка,самоперевірка,  портфоліо тощо.  

Функції творчих методів, які активізують роботу учнів на уроках української мови та літератури:
Стимулювати бажання учнів працювати самостійно.
Заохочувати до роботи над проектами, запропонованими для роботи самими учнями.
Переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем.
Заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності.
Виключати будь-який тиск на дітей, створювати атмосферу "відвертості".
Надавати дитині свободу у застосування своїх здібностей.

Прагну донести до учнів таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.     
  Взявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі  навчання, керуюся такими принципами:
головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;
кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів;
 кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.
     Ідеал сучасного навчання – особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями. Тому вважаю, що такі форми роботи, як рольові ігри, вільне письмо, словесне малювання, дослідницька діяльність, захист проектів, представлення презентацій сприяють загальному розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.
    На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. Це, як правило,
уроки - відкриття,
уроки –  дослідження,
уроки – ділові ігри,
уроки – подорожі,
уроки – погляди в історію,
уроки – практикуми;
уроки – вибори;
уроки – лінгвістичні проекти;
уроки – роздуми.
     На таких уроках створюється ситуація довіри та успіху,  і за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.

Творчі або підготовчі вправи є допоміжними в процесі підготовки до написання власне творчих робіт і допомагають зрозуміти різноманітність існуючих засобів висловлення думок і почуттів, розвивають логічне мислення, тренують мозок. Тому широко використовуються такі види творчих вправ: творче списування, творчі диктанти, твори-мініатюри за опорними словами, твори за поданим початком чи кінцівкою, окремі види ділових паперів тощо.
У загальній системі творчих робіт переказ посідає проміжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність у них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ — необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору, тому що навчання викладати думки починається з наслідування. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує певні думки, викликає відповідні настрої, розширює знання про навколишній світ.
Важливість творчих робіт з мови в тому, що вони не тільки закріплюють знання, але й удосконалюють здібності, прищеплюють любов до художнього слова, виховують високі моральні якості. У письмових творах поєднуються логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід, словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість автора.
Безперечно, навчити писати твори (розповіді, описи, роздуми) — справа надзвичайно важка і вимагає від педагога старанної, продуманої праці протягом кількох років.
Самостійність та якість творів у великій мірі залежить від сформульованої теми. Щоб підвести учня до глибоко розуміння теми, слід користуватися різними методичними прийомами: інструктаж щодо об’єму теми; поради щодо змісту; попередні розмови про факти, явища, предмети, які стосуються теми; бесіди за картиною; читання віршів, оповідань тощо. У практиці деяких мовників використовуються пам’ятки, що містять у собі загальні вказівки щодо проведення твору.
Ефективним методичним прийомом є показ зразка, доступний аналіз його. Позитивні наслідки дає демонстрування кількох зразків на одну тему. Учні при цьому розуміють, що про одне і те ж явище можна говорити точно, образно, але по-різному.
Для формування навичок самостійного викладу думки усно та на письмі виключно велике значення має опрацювання учнями своїх творчих робіт. У методичній літературі відомий такий прийом роботи над творами, як виправлення їх. Звичайно, це ефективний засіб навчання, особливо якщо виправлення проводиться в присутності автора. Він, по-перше, привчає до копіткої роботи над темою, по-друге, педагог може проявити індивідуальний підхід до кожного. Нарешті, якщо викладач лише вказує на недоліки роботи, не виправляє їх, він не глушить ініціативи, а навпаки, розвиває її.
Форми роботи для розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури:
1. Робота творчих майстерень (написання авторських віршів, оповідань, казок).
2. Проведення народознавчих свят.
3. Випуски художніх газет.
4. Інсценізація уривків із творів, які вивчаються за програмою.
5. Види творчих робіт на основі неповного тексту:
а) написання кінцівки поданого тексту;
б) написання творів за поданим початком і закінченням;
в) відтворення кількох пропущених епізодів;
г) творчі роботи за поданою канвою.
6. Ілюстрації учнів до прочитаних творів.
7. Проведення літературних "Брейн-рингів".
8. Конкурси авторських віршів.
9. Організація виставок "З бабусиної скрині", "Народознавчі свята на Україні".
10. Використання граматичної та лінгвістичної казки.
11. Використання нетрадиційного дидактичного матеріалу.
12. Створення комп’ютерних презентацій.
13. Використання елементів гри.
14. Створення учнями власних проектів.
15. Творчі перекази учнів на основі неповного тексту.
Використання технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів, тощо) з метою розвитку творчих здібностей учнів збагачує методику викладання української мови, дає можливість розробляти нові методичні прийоми навчально-виховної роботи, приваблює своєю новизною та свіжістю, розширює взаємозв’язки між уроками з мови та інших дисциплін. Переглядаючи фільми або телепередачі, учні одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.

Урок має бути ефективним, оптимальним за структурою. Вимога до сучасного уроку - інтеграція знань з різних предметів,а також кожен учень повинен мати час для роздуму, переживання, вибору позиції і обов’язково словесного звучання своїх думок. Особливо цінним є творчий підхід до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.
Відомо, що неодмінними складовими особистісно зорієнтованого уроку є:
 мотивація;
 чітке формулювання теми уроку;
 визначення цілей та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних та творчих здібностей учнів;
 ефективність методів, за допомогою яких реалізуються цілі уроку;
 підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Ґрунтовніше розглянемо й охарактеризуємо названі етапи уроку.
І.    Мотивація
Мета - забезпечити емоційну готовність до уроку, сфокусувати увагу на проблемі й викликати інтерес до теми.
Вважаю, що ефективність заняття багато в чому залежить від так званого налаштування на урок, тобто забезпечення емоційної готовності до уроку. З перших хвилин учень повинен відчути, що він цікавий учителю не просто як носій знань, а й як особистість, що тут переймаються його настроєм, душевним самопочуттям. Спостереження за власним настроєм привчає школярів стежити за своїм внутрішнім станом, аналізувати його, а це сприяє формуванню рефлексійних умінь, мобілізує до праці, активізує увагу. Відтак учителю легше створити робочу атмосферу на уроці. Отже, щоб досягти позитивного налаштування учнів на урок, практикую спеціальні методики, а саме:
 обмін компліментами;
 визначення настрою за допомогою дієслів хвилююся, сподіваюся, радію, очікую...;
 «Побажай собі (мені) удачі»;
«Ланцюжок добрих побажань»;
з’ясування настрою у групах;
з’ясування емоційної готовності    за допомогою словосполучення;
побажання успіху від учителя;
 обмін усмішками;
 обмін побажаннями, у яких є слово, що стосується теми уроку;
 мімічне відображення настрою;
 «Незакінчене речення»;
 «Кольоровий настрій» (графічний, словесний);
визначення настрою за допомогою образних висловів тощо.

Досить дієвими на початковому етапі уроку, на мою думку, є використання легенд, притч, поезій, які збагачують сприймання, мислення і почуття школярів. Підбираю тексти, що органічно поєднують наукову інформацію, естетичну насолоду і філософське розуміння сенсу людського життя. Притчі активізують пам'ять, мотивують і оптимізують вивчення й закріплення нового матеріалу, оживлюють та емоційно насичують його. Упевнилась, що в них міститься значний освітній і виховний потенціал. Легенди, притчі сприяють засвоєнню знань, прищеплюють загальнолюдські цінності. До речі, ці тексти використовую для подальшої роботи на уроці. Наприклад:
Гордий олень
В одного молодого Оленя були великі й гарні роги, якими він дуже пишався. Поряд пасися дикі кози з маленькими й непоказними ріжками, а дикі кабани взагалі не мали ніяких, хіба що криві ікла. Олень зневажливо фиркав і відвертався, гордовито піднявши свої розкішні роги.
І все в його житті було б чудово, якби не його ноги! Оленеві здавалося, що вони в нього занадто тонкі й криві. Він про це нікому не казав, але дуже страждав через це.
Якось у лісі сталася пожежа. Звірі з переляку кинулися від вогню навтьоки. Цього разу олень оцінив усю користь своїх міцних ніг - вони несли його швидше од вітру! Він обігнав усіх кабанів, кіз, антилоп і неодмінно врятувався б, якби не його гіллясті, розкішні роги! Вони застрягли в густих заростях. Тоді Олень усвідомив, наскільки потрібні ноги, на які він завжди нарікав, і які безглузді роги - предмет його колишньої гордості! (З журн.)

Справжньою оздобою уроків рідної мови є поетичні твори Ліни Костенко. На фоні «Місячної сонати» Бетховена (під час вивчення теми «Однорідні члени речення» у 8 класі) звучить поезія «І місячну сонату уже створив Бетховен...». Упродовж уроку учні працюють з лексичним матеріалом про Місяць: історія дослідження планети, її форми, місячне затемнення, народні уявлення, прикмети тощо.
А музика, пісня - це й органічна частина виучуваного матеріалу, і камертон, який налаштовує струни дитячої душі на ліричний лад, руйнує замкненість. Часто на своїх уроках використовую аудіозаписи пісень у виконанні Ніни Матвієнко - сучасної української співачки, у репертуарі якої суспільно-побутові пісні, колискові, коломийки, покладені на музику літературні тексти, зокрема «Пісня про матір» Бориса Олійника.