Хто такий учитель?
Хто ж такий учитель? У всі часи філософи висловлювали різні думки з приводу професії вчителя та розуміння цієї діяльності. Деякі говорили, що це майстер, інші ж – наставник. Багато педагогів та відомих класиків літератури намагалися розкрити, розтлумачити та розкодувати цю професію. Начебто, якщо поміркувати, що ж тут важкого бути вчителем? Але є гарний вислів, який дасть відповідь на всі запитання: «Посередній учитель розповідає, гарний учитель пояснює, чудовий учитель демонструє, а геніальний - надихає». У цій професії не має бути людей, котрі не люблять свою справу, або дітей, або не вміють пояснити та надихнути дитину, тому що якщо немає хоча б однієї складової, то не можна сказати, що це вчитель із "великої літери". Ми з Вами спробуємо "розкрити таємницю" цієї важливої професії.
Для того, щоб бути ВЧИТЕЛЕМ, необхідно подолати весь тернистий шлях становлення.
Професійне самовиховання спрямоване на реалізацію педагогом себе як особистості. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання вчителя, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів та формування творчої індивідуальності.
Важливе значення для професійного зростання вчителя мають:
1. Оволодіння передовим педагогічним досвідом, пошуковою дослідною роботою. Унаслідок ознайомлення з діяльністю кращих педагогів та її аналізу вчитель глибше осмислює закономірності навчально-виховного процесу, вчиться педагогічно правильно сприймати кожен учинок дитини, знаходити причини конфліктів і способи їх розв'язання.
2. Систематичне вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури, законодавчих актів держави про освіту, виховання та навчання; зустрічі з новаторами; участь у роботі методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань тощо.
3. Ознайомлення з педагогічною пресою, радіо, телебаченням, Інтернетом. Вони швидко реагують на всі зміни, що відбуваються у системі педагогічної освіти та навчально-виховному процесі, ознайомлюють із досвідом педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різноманітних зустрічей, конференцій тощо. Популярними серед учителів є газети "Освіта", "Шкільний світ", журнали "Рідна школа", "Шлях освіти" та інші, а також зарубіжні періодичні психолого-педагогічні видання.
4. Ознайомлення із національною системою виховання, що втілює виховну мудрість українського народу, його кращих учених, прогресивні традиції українців у родинному вихованні, виховне значення українських народних звичаїв, традицій, свят, обрядів.
5. Самоосвіта вчителя.
Учителю необхідно знати свої сильні і слабкі сторони, постійно формувати в собі внутрішній стрижень особистісного зростання, яке є неодмінною умовою досягнення професіоналізму.
Навіщо ВЧИТЕЛЮ вчитися?
Навчатися та вдосконалюватися необхідно все життя, тому що воно не завершується університетськи-ми лекціями. Протягом усього життя ми пізнаємо щось нове для нас, начебто, думаєш що ми ще не знаємо, що ми ще не вивчили, чого не чули? Але почувши якусь інформацію, прочитавши якийсь факт, ми продовжуємо дивуватися, намагаємося запам’ятати, і потім керуємося тими знаннями та досвідом. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе. Вчитель завжди шукає шляхи підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Сучасний вчитель –це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися та ще раз вчитися…
А ще одне найголовніше правило – ЛЮБИТИ ДІТЕЙ!!!
