Пам'яті Героїв Небесної Сотні
Ще із дитинства, наслухавшись розповідей стареньких ветеранів, начитавшись про козаків, відважніших за лицарів, кожен хоча б раз задумувався над тим, чи зміг би як вони, знаючи про загрозу життю і здоров’ю, піти боронити край та майбутнє своїх дітей. Проте ті думки швидко розсіювалися, бо у них відчувалась безглуздість - «Я живу у вільній, соборній та незалежній Україні. Чого це я?!». Але...
На початку осені 2013 ніхто не міг спрогнозувати, що почнеться Євромайдан, а в листопаді ніхто б не зміг передбачити загибель стількох людей.
Українці – народ терплячий, мирний. Але межа була перейдена. Ми встали із колін і вистояли. Проте якою ціною?! Найвищою і не припустимою - ціною людських життів.
Переглядаючи інформацію про загиблих Героїв бачимо, що ці люди зовсім різні: фермер, підприємець, студент, голова сільської ради, вчитель, альпініст, пенсіонер, олімпійський чемпіон, програміст і т.д. Люди від сімнадцяти до сімдесяти трьох років. Чоловіки та жінки. Практично з усіх областей України. Люди із Вірменії, Грузії, Білорусії. Жителі міст і сіл. А об’єднує їх те, що вони хотіли змінити країну для себе й своїх рідних, хотіли спокійно жити у щасті з коханими, дітьми та онуками.
Це люди, якими керувало щось вище. Ідея у світле майбутнє, в зміну системи, усвідомлення, що вони є частиною одного великого, цілого, яке згодом втілить ідею в реальність.
Ми не маємо права забути! Маємо довести цю справу до кінця.
Герої не вмирають!
|