Самоаналіз уроку
У самій основі педагогічна праця – справжня творча праця – стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає насамперед в аналізі фактів і необхідності передбачати. Учитель, що вміє проникати подумки в сутність фактів, у причинно-наслідкові зв’язки між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам…»
В основі творчої праці, таким чином, лежить насамперед уміння аналізувати свою педагогічну діяльність на уроці.
Самоаналіз уроку, як один з інструментів самовдосконалення вчителя, формування й розвитку його професійних якостей дає можливість:
Формувати й розвивати творчу свідомість, що виявляється в умінні сформувати й поставити мету своєї діяльності й діяльності учнів;
Розвити вміння встановлювати зв’язки між умовами своєї педагогічної діяльності й засобами досягнення педагогічних цілей;
Формувати вміння чітко планувати й передбачити результати своєї педагогічної праці;
Сформувати педагогічну свідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний і істотний зв’язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.
Від уміння аналізувати власний урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна майстерність вчителя, продуктивність його педагогічної праці.
Було б наївно вважати, що вчителювання у своїй основній масі саме має методику системного самоаналізу уроку. Цього треба навчати наполегливо й систематично. І першими вчителями мають стати керівники шкіл, що опанували методику системного аналізу уроку.
Методика системного самоаналізу уроку у своїй основі мало чим відрізняється від методики системного підходу до аналізу уроку керівником школи, проте має певну специфіку, пов’язану із суб’єктом аналізу – учителем.
Приклад аналізу уроку:
Характеристика класу. Насамперед, тут розглядається структура особистісних взаємин: лідери, «улюбленці»; коло бажаного спілкування кожного учня, наявність угрупувань, їх склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.
Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматична ослабленість; особливості вищої нервової діяльності (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.
Після цього варто охарактеризувати вади психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних властивостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; вади у ставленні особистості до себе, учителя, родини, колективу.
Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів класу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; дефекти у звичках і культурної поведінки.
Потім розглядаються вади дидактичних і виховних впливів школи, після чого вади впливу родини, однолітків, позашкільного середовища.
Звичайно, зовсім необов’язково при кожному самоаналізі уроку давати так докладну характеристику класу, у якому він проводився. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівником тим, що він зорієнтований не лише на конкретний клас, але й на конкретних учнів.
Потім аналізуються зовнішні зв’язки уроку: установлюється місце й роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми й наступними уроками.
Характеристика триєдиної мети з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися у знаннях, уміннях і навичках, виходячи зі специфіки учнівського колективу; яким має бути виховний вплив на учнів; які якості розпочати, продовжувати, закінчити розвивати.
Характеристика задуму уроку (план): що собою являє зміст навчального матеріалу; як будуть його засвоювати учні, тобто якими є методи навчання і форми організації пізнавальної діяльності; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частина матеріалу вимагає при засвоєнні допомоги вчителя; що необхідно запам’ятати, а що використовувати лише для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити й на що обіпертися при осяганні нового; як закріпити новий матеріал; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті на уроці виховні і розвивальні аспекти.
Як був побудований урок, виходячи з його задуму? Морфологічний аспект самоаналізу: характеристики навчально-виховних моментів і їх навчально-виховних завдань; об’єднання навчально-виховних моментів в етапи; їх виділення, які найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.
Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз мікроструктури тих навчально-виховних моментів, які на думку вчителя, найбільш сильно позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в рамках цих навчально-виховних моментів (доказ оптимального вибору); аналіз здійснюється через всі три аспекти навчально-виховних завдань.
Функціональний аспект аналізу: на основі встановлених способів взаємодії змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності визначається механізм формування кінцевого результату уроку; визначається, наскільки структура відповідала триєдиній меті, задуму уроку, можливостям класного колективу; усвідомлюється, яким чином здійснення моделі уроку, дії вчителя й учнів вплинули на характер кінцевого результату уроку (виділяються найбільш удалі й невдалі моменти в діяльності вчителя та учнів); аналізується відповідність стилю взаємин учителя й учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.
Аспект оцінювання кінцевого результату: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розвитку між триєдиною метой уроку і кінцевим результатом уроку; порівняння причин цього розриву; оцінка досягнення виховного й розвивального аспекту уроку триєдиної мети, висновки й самооцінка уроку.
Системний підхід до самоаналізу уроку формує його системне бачення у вчителя й допомагає йому краще осмислити власну роботу.
Пам'ятка-алгоритм для самоаналізу уроку
Який був задум уроку й чому?
• Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як він пов'язаний із попередніми, на що в них опирається? Як він працює на наступні уроки, теми, розділи? Як були враховані особливості уроку, його специфіка? Як був визначений тип уроку й чому?
Які особливості учнів були враховані при підготовці до уроку й чому?
Які завдання ставилися на уроці й вирішувалися й чому?
Чому була вибрана саме така структура уроку?
Обґрунтування ходу уроку, діяльність учителя й учнів. Чому був зроблений акцент саме на даному змісті, обраний саме такий зміст методів, засобів і форм навчання? Як здійснювався диференційований підхід до учнів на уроці? Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками й чому)?
Які умови були створені для проведення уроку (навчально-матеріальні, психологічні, гігієнічні, естетичні). Як здійснювалася економія часу?
Чи були відхилення від цього плану в ході уроку, якщо так, то чому?
Чи вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів? Самооцінка уроку.
Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?
Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на майбутнє?
Самоаналіз уроку
Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на наступні уроки? У чому його специфіка?
Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плануванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнонавчальних спеціальних умінь?
Які завдання я вирішую на уроці: а) загальноосвітні; б) виховні; в) розвиваючі? Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як ураховано в завданнях особливості класу й окремих груп школярів?
Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок комбінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.
5. На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) робиться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?
6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до учнів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?
Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?
Як використано на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно використано засоби навчання?
За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмосфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований виховний вплив особистості вчителя?
|